Зморений клопотами та спекою мимовільно й сам прагнеш долучитися до землі, води, гармонії звуків. Переважно такі місцини й обираються для фестивалів різного спрямування. Чудово, коли організаторам вдається поєднувати такі принади з цікавою програмою фесту. Так ось, агенція подій "АртПоле" вже вдев'яте за рахунком вдало втілила в життя такий фестиваль. Цього разу "АртПоле 2011" (він – перевтілення "Шешор", що вперше відбулися 2003 р. в Карпатах) було біля Унежа, де прекрасні краєвиди Дністра (каньйон), яблуневий сад (наметове містечко) й куди приїхали митці з 9-ти країн: України, Білорусі, Польщі, Чехії, Угорщини, Великобританії, Франції, Австралії і Росії.
Ужгородці, що завітали на "АртПоле", провели кілька прекрасних днів літа серед синергійних (від грецького syn – разом, ergos – дія) звуків/дій у просторі. Адже "АртПоле" – завжди більше, ніж подія. Це поле для народження і втілення творчих ідей, які з часом захоплюють сцени та галереї в різних містах і країнах. Так народжений, завдяки "АртПолю", спільний проект тріо з Мінська "Port Mone" та української "ДахаБрахи" (які й з "Перкалабою" цього разу вдало поєдналися). Британці "Trio VD" і австралійці "Wild Marmalade" творили на фесті разом з українськими віджеями, результати їхньої співпраці схвально оцінила публіка. Вперше було представлено "Билину" – музичний перформанс Уляни Горбачевської, відомої по проектах Майстерні пісні. "Гайдамаки" видали програму, аналогічну фортмісійній. "Перкалаба" порадувала 3-годинним марофоном, їхній фронтмен мав спільний виступ з польською "Паприкалабою" – аматорським оркестром, організованим з відпочивальників, що виконав перкалабські композиції на зроблених з овочів інструментах.
Крім того, на цьогорічному "АртПолі" "порвали" всіх "Besh'o'droM" (Угорщина), "Feloche" (Франція). Непогано виступили "Dva" (Чехія), українці "Пропала Грамота" й ін. Їхні виступи відбулися на великій сцені, яка цього року була особливою — до фестивалю в Унежі збудували сцену-гніздо, яка одночасно стала і мистецьким об'єктом (інсталяція дороблялася чи не всі 5 днів) — метафорою фестивальної взаємодії, і функціональною конструкцією. До речі, головні концерти модерував переважно Сергій Жадан (відомий письменник), йому лиш час від часу допомагав Павло Нечитайло (фронтмен "Пропалої грамоти").
Автентична сцена була невеликою, але надзвичайно яскравою: її представили відкриття "АртПоля", гурт "Джазаїр" — чудові музики, кримські цигани чінгіне, яких до цього можна було почути тільки на закритих родинних святах; Капела Бай, що об'єднує найкращих музикантів з Карпат, а також гурт з сусіднього села Лука — "Перемітки" (саме слово означає головний убір жінок – народний рушник обв'язує голову, як у лемків; хор співав автентичних покутських пісень). Крім музичної, всі гурти мали програму майстерень: танці, співи, приготування традиційних страв. Знайомство з кухнею різних народів, а також чайні церемонії і традиційні коктейлі різних країн, поєднані із зустрічами з музикантами, відбувалися в зоні арт-кафе, перебудованій з занедбаної ферми. Третя сцена, оверграунд, збирала тих, хто бажав джем-сейшенів, працювала майже до ранку.
Програма майстер-класів включала ковальство, гончарство, виготовлення витинанок. Відпочивальники мали де себе задіяти, майже цілодобово. Найгучнішою майстернею фестивалю стала "Як Умієм Оркестра", відома ще під назвою "Хор глухонімих", у ній спробував свої сили кожен охочий, незалежно від своїх музичних талантів. Однією з новинок фестивалю була фотомайстерня, ідея якої – задокументувати фестиваль винятково зусиллями фестивальної публіки, у чому допомагали професійні фотографи. Серед інших майстерень: ранкові фізичні вправи "Good morning, body", тренінги студії "Проти Ночі" (фаєр шоу), віджеїнг і навіть журналістика.
Екскурсії до водоспадів (через Дністер вже Тернопільська обл.), вихід на Лису гору (з якої видно Уніж, фестивальне містечко, острів на Дністрі) залишили приємні спогади активного туристичного відпочинку.
Лендартова програма "АртПоля" здійснювалася спільно з найдавнішим українським лендарт-симпозіумом "Простір Покордоння" (Могриця) (на фоні тотального стріт-арту, запам'яталася єдина інсталяція "дискотечний млин", де куля "аля-80-ті" оберталася силою течії Дністра на вал), а програма кінопоказів – спільно з 8 Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини "Docudays UA", був просто шикарний показ фільмів про долі людей з різних країн світу. Окремо демонструвалася "укранімація" (дуже пристойні пізнавальні мультики – захотілося відразу показати їх племіннику й нашим діткам у школах).
П'ять днів пролетіли швиденько й непомітно, мов чудовий сон, у який знов хочеться повернутися. Незважаючи на дитячий вік (9 років), "АртПоле" – найстаріший етнофестиваль України. Хоч відхрещується вже від префікса етно-, та народна любов саме за атмосферу, присутню тут, створену файними людьми, залишиться з ними, сподіваюсь, назавжди. Як сподіваюсь і на те, що фест нарешті осяде в Унежі й надалі тішитиме любителів музики, дійств, відпочинку ще не один рік.
Для "Ужгорода" з Унежа
Vік Коврей