Солотвинський марафонець Карло Токар на сьомому десятку літ готується до велопробігу в 4,5 тисячі кілометрів

Почав бігати десь із 1988 року, – згадує спортсмен. – Як воно у нас, шахтарів, було: після зміни, чого гріха таїти, випиваєш із друзями чарчину-другу, додому приходиш напідпитку. Та одного разу вирішив змінити такий спосіб життя. Хотів, аби мої діти (у легкоатлета два сини – Авт.) і дружина мною пишалися.

Спочатку тренувався заради власного здоров'я, бігав на короткі відстані, а через деякий час вирішив спробувати сили у легкоатлетичних змаганнях. Його "коронною" дистанцією став супермарафон.

Першу вагому перемогу 38-річний солотвинець здобув у 1989 році. Це був Кубок Тячівського району у його віковій категорії. А потім, розповідає, його мов прорвало. І без тривалих забігів колишній шахтар уже не мислив життя. Зусилля не були марними. Кубок області, "бронза" Кубка України – Карло Карлович здобуває перемогу за перемогою.

У 1994 році в Будапешті серед 165 учасників міжнародного 450-кілометрового супермарафону талановитий закарпатець був другим.

Два роки потому атлет упевнено подолав супермарафон, присвячений 10-ій річниці чорнобильської катастрофи, – 202 кілометри у два етапи. Карло Токар був єдиним бігуном, котрий представляв на марафоні нашу область.

Тричі брав участь у символічному забігу від Солотвина до Сваляви, присвяченому пам'яті колишніх ув'язнених угорців – жертв радянських репресій та сталінського терору. Саме у Сваляві у 1944 році  розміщувався збірний табір кінця Другої світової війни.

"За 11 годин пробігав 120 км, – розповідає Карло Токар. – Іноді брав із собою молодь. У руках ми тримали прапори – солотвинський, український та угорський".

Восени минулого року бігун був учасником міжнародного супермарафону "Кайзер" у Будапешті, подолав 352 км з Австрії до Угорщини за 5 днів  і перетнув фінішну стрічку четвертим. 
А нещодавно, у травні, в Угорщині атлет пробіг супермарафон навколо озера Тісоту. Для того, аби подолати дистанцію протяжністю 72 км, прудконогому Карлу Карловичу вистачило всього 5 годин 53 хвилини.

До свого захоплення бігун залучає і молоде покоління селища солекопів, створивши своєрідний клуб. Цьогоріч уже двічі бігав із вихованцями до Говерли, витоків Тиси.
"Щоправда, загалом, зараз молоді люди мало займаються спортом, у них – інша хвороба", – каже, киваючи на монітор комп'ютера.

Переломною подією в житті Карла Токаря стало знайомство з угорським спортсменом Палом Гийдвигі. На Закарпатті його знають із 2009 року завдяки марафону "Разом – за чисту Тису". Угорець дізнався про солотвинського спортсмена через угорську організацію КМКС.
"Перед марафоном Пал приїхав до мене, познайомились і подружились, – із гордістю згадує пан Токар. – Два роки тому ми разом із ним пробігли 2125 кілометрів від витоків Тиси і до місця, де вона впадає в Дунай, за 50 днів".

"Зараз із моїм другом (Гийдвігі Палом – Авт.) готуємось до унікального велопробігу, присвяченого 300-річчю визвольного руху під командуванням Ференца Ракоці, – ділиться планами невгамовний Токар. – 23 червня стартуємо у турецькому місті Текірдаг (колишня назва – Родосто), де помер Ракоці, а фінішуємо в Будапешті. Загалом, будуть їхати семеро спортсменів. Шлях пролягатиме через сім держав. За добу доведеться крутити педалі упродовж 270 км!"

На мою репліку, мовляв, завдання це, м'яко кажучи, не з легких, не замислюючись відповідає: "Це на одному місці важко всидіти цілий день. Я ж уже не можу інакше". Однак і на цьому 61-річний солотвинський атлет не збирається зупинятись.

"У перспективі Гийдвігі Пал уже подумовує підкорювати на велосипеді Африку, а саме Мозамбік, – каже наостанок Карло Токар. – Десь там іще живуть нащадки угорських племен. А я залюбки підтримаю цю ініціативу".

Наталія МАДЖАРА, Тячів
 

Теги: марафон, спорт, велопробіг

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати