– Владико, до Вашого обрання на почесну і відповідальну посаду в краї не практикували активного спілкування священика з мирянами. Ваша відкритість привернула значну увагу закарпатців. Чому Ви саме так вирішили діяти?
– Пріоритетом мого служіння стало зняття штучних перепон між єпископом і священиками, народом і паствою. Чомусь люди думають, що архієрей – це щось недосяжне і велике, і немає можливості звернутися до нього, поспілкуватися, отримати пораду.
Двері моєї єпархії відкриті з ранку до вечора. Будь-яка людина, без винятку, може зайти й отримати відповідь на питання, яке її турбує. Священиків я благословив на те, щоб вони також були відкритими і доступними мирянам у будь-який час доби. Якщо людина має якийсь тягар на душі, хоче про щось дізнатися чи бажає поділитися радістю, висповідатися або взагалі звернутися до свого духівника як до батька, таку можливість вона повинна мати будь-коли. Якщо раніше запис на прийом проводився попередньо і через секретарів, то зараз такого немає. Усі питання можна вирішити безпосередньо зі мною або з будь-яким священиком, який буде в єпархії. Тому, повторюю, двері наші для мирян завжди відкриті.
– Я звернув увагу на те, що останнім часом священики постійно спілкуються з журналістами різних ЗМІ, на телебаченні регулярно виходять в ефір програми, де лунають відповіді на різні запитання мирян, проводиться також пряма трансляція недільних літургій...
– Церква проповідує Слово Боже не тільки з амвону і в стінах храму. Не завжди вірники, особливо молодь, готові підійти до священика й висловити свою думку або поставити запитання. Іноді важко сформулювати звернення, вирішити, у якій формі запитати. А насправді священики такі ж прості люди, як і всі, але вони наділені благодаттю Святого Духа і через рукоположення єпископа возведені в священичий сан, тому мають харизму Святого Духа і володіють даром духовного учительства. Вони повинні розтлумачити все так, як проповідує Свята Церква, Святе Євангеліє і святі Отці. Чимало запитань ми отримуємо у письмовому або ж електронному вигляді на єпархіальних сайтах.
Наразі триває велика робота зі створення у кожному районі молодіжних братств. Спочатку їх було тільки два, зараз уже нараховується п'ятнадцять. У кожному приході, зокрема, буде створено недільну школу, яка не просто формально існуватиме, а реально діятиме. Пріоритетом мого особистого служіння є обов'язкова робота з молоддю. Спілкуючись із нею, я прагну, щоб усі безпосередньо цікавилися тим, що їх турбує. У молодих людей такі глибокі богословські і життєві питання. Саме з них Церква отримує багато чого, що могла би висвітлити і показати всім, передати свій дорогоцінний досвід, який накопичила впродовж двох тисяч років. Тому через телебачення, радіо, пресу, Інтернет ми можемо відповісти кожному на все, що його турбує. А такого, повірте мені, дуже багато.
Незабаром відбудеться презентація нового Інтернет-порталу, де будуть розміщені адреси, тобто людина матиме можливість поспілкуватися з єпархіальним священиком, знайти сайти молодіжних братств і таке інше.
У нас також створені спортивні духовно-патріотичні центри. У них займаються молоді люди на чолі зі священиком. Відбувається це приблизно так. Приходить до юні духовний наставник, упродовж трьох-п'яти хвилин промовляє Слово Боже, а потім знімає рясу, одягає спортивний костюм і разом із молодими людьми займається спортом. Вивчаються традиційні види, практикуються атлетичні змагання, наприклад, східні єдиноборства, тобто те, що сьогодні приваблює підлітків. Практика показала, що тепер молодь добре сприймає священика не тільки як пастиря у рясі в храмі, а й у спортивній формі серед них. Ця людина є для молоді і священиком, і другом, і вчителем.
– Цього року відзначатиметься 100-ліття з дня народження архімандрита Мукачівського монастиря о. Василія Проніна. Яку роль відіграє відкриття Науково-дослідного богословського центру його імені? Як церква пов'язує в даному випадку свою духовну частину і наукові дослідження, які є основою історичного вчення?
– Будь-які наукові праці, видатні дослідження, якщо перегорнути сторінки минувшини, були створені переважно глибоко віруючими людьми. Коли оприлюднювалися закони Ньютона, Коперніка, Менделєєва, відкриття загальносвітового характеру, то це робили особи, які, прославляючи свого Творця, висвітлювали закладене їм Богом і створене природою. За роки комуністичного режиму людей переконували у тому, що наука категорично спростовує будь-які релігійні постулати. Але це не так. Наука завжди діяла паралельно з церквою. Як гадаєте, звідки вийшли зодчество, археологія, астрономія? А народне письменство?
Науково-дослідний історичний центр на честь о. Василія при єпархії покликаний займатися вивченням розвитку православ'я на Закарпатті, тих цікавих особистостей, які зробили значний внесок у розвиток релігії, культури й державності. Днями мені принесли видання, яке щойно побачило світ, під назвою: "Хватит ли мне этой жизни для покаяния?" Це вперше видані документи і фотографії о. Василія Проніна, які раніше ніколи не публікувалися. Видавничий відділ Мукачівської єпархії випустив у світ багато книжок і продовжує займатися науковим дослідженням.
– Знаю, що готується до друку відома книга о. Василія Проніна "Палеоліт Чернечої гори". А коли друкуватимуться грамоти Мукачівського монастиря, які були написані ще до прийняття в Закарпатті унії?
– У Братиславському архіві натрапили на такі документи, про які ніхто з науковців ніколи не знав. Деякі з них уперше надруковані у книзі про о. Василія Проніна. Зараз готується періодика із фотокопіями оригіналів і переклади українською з латині, а також коментарі до тих документів. Для широкого загалу видаватимемо історію Мукачівського монастиря, куди також входитимуть окремі документи про його минувшину.
У зв'язку з відзначенням 100-річчя о. Василія Проніна єпархія намітила цілу низку наукових і релігійних заходів. У кожному районі краю також проводитимуться конференції, молодіжні брейн-ринги, де висвітлюватиметься історія нашого Закарпаття і Православної Церкви, відомих особистостей, ієрархів, священиків, мирян.
– У Вас уже зроблена і, зокрема, намічена велика подвижницька робота. Що б Ви хотіли побажати мирянам у переддень Великодня?
– Свята Пасха – це торжество із торжеств, це перемога Христа над смертю. Цей празник у християнстві вищий за всі інші, що відзначаємо упродовж року. Це відчуває кожна християнська душа. Через піст, покаяння, переосмислення свого життя кожна людина наближається до рубікону, який настільки важливий, теплий і приємний, що з хвилюванням і духовним трепетом сприймається в храмі більш мінорне Богослужіння, ніж зазвичай, "Гімн Пасхи Христової" – "Христос воскрес із мертвих, смертію смерть поправ..."
Тому бажаю кожному відчути ту пасхальну радість, отримати Божу благодать і бути більш вірним Богові й Церкві.
Ми завжди звикли дивитися в майбутнє, бути учасником будь-якого глобального і швидкоплинного прогресу. При цьому забуваємо, що розвиток зовнішній породжує дуже часто регрес духовний. Тому, гадаю, краще йти вперед, але повертатися назад і дивитися, як свято жили наші предки і духовні особистості. Будь-яку справу вони робили завжди з молитвою, з Благословення Господнього. Тоді Пасха для нас буде актуальною, стане центром нашого життя, а Христос, який воскрес, – тим стержнем, від якого виходитимуть будь-які наші дії і вчинки.
Бажаю всім вірникам зустріти і відзначити Великдень у здоров'ї, радості та любові. Адже Христос воістину воскрес!
Олексій Філіппов