У всякому разі це випливає із "Звернення Вченої ради ДВНЗ УжНУ" на адресу міністра освіти України Д.Табачника, зміст якого керівництво УжНУ передало у ЗМІ.
"Шановний Дмитре Володимировичу! Від імені колективу ДВНЗ "Ужгородський національний університет" Вчена рада виражає шанобливе ставлення до політики Міністерства у напрямі реформування вищої школи. Нами сприймаються і підтримуються Ваші особисті кроки щодо перешкоджання в освітньому середовищі проявів ксенофобії, національної і мовної ворожнечі. У полікультурному і багатонаціональному Закарпатті атмосфера толерантності сприймається як одна з основних суспільних цінностей.
Однак колектив Ужгородського національного університету, котрий включає понад 90% науково-педагогічних працівників і понад 80% студентського контингенту в регіоні, серйозно занепокоєний поширенням інформації щодо можливих варіантів реорганізації вищої освіти в регіоні, наслідком якої може бути "злиття" ("об'єднання") двох (чи кількох) вузів, що призведе до фактичної ліквідації УжНУ як юридичної особи. Внаслідок такого варіанта реорганізації університет втратить статус національного, здобутий наполегливою працею кількох поколінь науковців і педагогів.{...}.
У такій ситуації вважаємо:
1) Реорганізація вищої освіти в області може бути здійснена шляхом приєднання до Ужгородського національного університету інших вузів з організаційною перебудовою лише тих підрозділів УжНУ, які забезпечують підготовку фахівців із споріднених напрямів і спеціальностей. При цьому, на думку Вченої ради, повинні бути збережені повноваження статутних органів Ужгородського національного університету (ректора, Вченої ради) і, безумовно, забезпечені трудові та соціальні права працівників, яких торкнеться реорганізація в окремих підрозділах.
2) Результатом реорганізації вищої школи може бути створення нового укрупненого вищого навчального закладу за межами організаційної структури УжНУ на основі злиття усіх інших вишів нашої області.
Функціонування двох великих вищих навчальних закладів для Закарпаття, як засвідчує досвід інших регіонів, є доцільним з огляду як на ринок освітніх послуг, так і на ринок праці.
Виражаючи повагу до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері вищої освіти, вважаємо, що в демократичній державі недопустима ситуація, коли реорганізація використовується як підстава для довільних, закритих від громадськості організаційних кроків та можливостей масових порушень трудового законодавства.
Звернення обговорено і прийнято одноголосно на засіданні Вченої ради ДВНЗ "Ужгородський національний університет" 24 березня 2011 року, протокол №3.
Голова Вченої ради проф. М.М.Вегеш
Секретар Вченої ради Т.К.Буйницька"
Голова Вченої ради проф. М.М.Вегеш
Секретар Вченої ради Т.К.Буйницька"
Сам факт появи цього звернення і бажання університетських чиновників відстояти свій вуз є зрозумілим. Тим паче, що мова йде про його можливе об'єднання з відчутно слабшим та менш "розкрученим" ще одним ужгородським вишем заради "об'єднаного" ректорства у ньому Ващука. За такої ситуації у цій боротьбі громадськість Закарпаття буде явно на боці УжНУ, адже впродовж останніх 65 літ вуз справді є одним з тих небагатьох закладів краю, які стали його візитівкою і гордістю, який не лише дав путівку у життя, але й мав благотворний вплив на формування доль десятків тисяч його працівників та випускників.
Чи й справді реорганізація закарпатських вузів ліквідує УжНУ, і чи поділяє обласна влада стурбованість громадськості краю цим фактом? За коментарем з цього приводу "ФЕСТ" звернувся до заступника голови Закарпатської ОДА з гуманітарних питань Івана КАЧУРА: "Питання реорганізації закарпатських вузів коментувати наразі завчасно. Опубліковане в ЗМІ відкрите звернення Вченої ради УжНУ до міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника базується лише на чутках, а не на реальних фактах. Відзначу, що питання об'єднання вузів чи приєднання одного навчального закладу до іншого неможливе без внесення змін на законодавчому рівні. Наразі жодних поправок до закону про освіту внесено не було", – запевнив Іван Качур.
Із сказаного випливає, що наразі жодних офіційних рішень про реорганізацію УжНУ немає, і приводу для занепокоєння громадськості ніби й не існує. Однак не меншу стурбованість у того ж таки загалу викликає сам тон звернення, яке сповнене вірнопідданства, самоприниження та бажання Вченої ради на чолі з ректором М.Вегешом, облобизати керівний перст Д. Табачника. На кого і на що розрахований цей лепіт: "Нами сприймаються і підтримуються Ваші особисті кроки щодо перешкоджання в освітньому середовищі проявів ксенофобії, національної і мовної ворожнечі"? Про яку, власне, пане Вегеш, ксенофобію йдеться і де саме в освітньому середовищі України ви її розгледіли?
Очевидним є факт, який випливає з тексту звернення, що нестримне бажання потрафити Д.Табачнику продиктоване не стільки непохитним бажанням уберегти для майбутнього саму альма-матер від зазіхань чужаків, скільки інстинктом самозбереження на пригрітих місцях: "на думку Вченої ради, повинні бути збережені повноваження статутних органів Ужгородського національного університету (ректора, Вченої ради) і, безумовно, забезпечені трудові та соціальні права працівників, яких торкнеться реорганізація в окремих підрозділах".Ось заради чого город городиться! Але, шановні університетські вчені мужі, будьте послідовними до кінця. Якщо вами "атмосфера толерантності сприймається як одна з основних суспільних цінностей", то вам теж слід бути толерантними і не спричиняти резонансне суспільне протистояння лише заради збереження повноважень нинішнього ректора та Вченої ради. Чи не краще буде, коли спритний Ващук таки діб'ється свого, піти до нього на поклон з особистими зверненнями, у яких ви засвідчите своє "шанобливе ставлення до політики нового ректора у напрямі реформування університету"? А що, досвід чолобитних є, уміння "виражати повагу" теж. Самоповаги і власної гідності, правда, дещо бракує, але ці якості нині не в ціні.
Наразі ж найвлучніше на заяву Вченої ради УжНУ відгукнувся доктор фізико-математичних наук Юрій Ажнюк: "Невже Ваші професорські звання не підказують Вам, що це дрібне підлабузництво, яке не допоможе Вам здобути ласку Табачника, але дуже сильно похитне Ваш авторитет серед студентів і колег? Невже Ви справді думаєте, що цей пасаж на самому початку допоможе Вашим, нехай навіть корпоративним, цілям?"
Краще не скажеш.
Василь Ільницький