По-перше, пам'ятник зведено там, де колись проходив кордон Угорського королівства, тому сприймається як символічне відновлення того кордону. По-друге, на тому ж Верецькому перевалі 1939 року було розстріляно січових стрільців. Але всупереч численним застереженням і пропозиціям встановити цей монумент десь в іншому місці, його таки поставили на максимально конфліктному місці. На цьому, правда, історія могла і скінчитися, бо місце відлюдне. Але час від часу монумент намагаються пошкодити і цим нагадують про його існування. Видається, що від самого початку цей воістину камінь розбрату встановлювався саме для провокування усіляких керованих конфліктів. Випадок, що стався у ніч із суботи на неділю, особливо показовий у цьому сенсі.
У даній історії взагалі багато що не тримається купи. Підпал стався о третій ночі. Що може там горіти у конструкції із семи величезних кам'яних брил? Кажуть, що на ній висіли вінки з триколірними стрічками, які почепили угорські туристи. То скільки хвилин те все могло горіти? Дві-три, ну п'ять?! А брили стоять не в селі Верб'яж і навіть не на самій трасі, а далеченько від неї. І хто о такій глухій порі встиг помітити короткотривалий вогонь і подзвонити в міліцію? Повідомляють, що це зробив обхідник нафтопроводу "Дружба". Слідкував чоловік, аби ніхто не врізався у трубу і не став качати собі нафту, та й помітив вогонь і зразу ж подзвонив на пост. Незвично оперативно відреагувала міліція. Негайно знайшовся і бензин для міліцейського "бобика", який зазвичай економлять, тому виїжджають далеко не на кожне повідомлення. Не полінувалися серед ночі встати на охорону пам'ятника, якого юридично не існує. І навіть зразу ж затримали трьох підозрюваних. На фоні того, як наша міліція довго не могла встановити місце проживання відомої письменниці Марії Матіос, тут щось все відбулося на диво оперативно і злагоджено. По ідеї підпал, якщо він взагалі мав місце, міг залишитися зовсім непоміченим. Але все настільки збіглося, що набуло розголосу. От тільки якщо збігів занадто багато, то це явно комусь потрібно.
Далі було ще дивніше. Троє затриманих – активісти закарпатської "Свободи". Найголовніший з них Олег Куцин категорично заперечує свою участь у підпалі, інші два визнають. Як таке могло бути, якщо хлопці їхали в одній машині? Що мав би означати такий дивний розподіл ролей? Активісти поверталися з партійної наради у Львові. То отримали там завдання чи бодай натяк, чи то їхня власна ініціатива? Двох утримували в КПЗ у Воловці, третього перевезли до Сваляви. Що б це означало? Намічається ще суд, який визначить запобіжний засіб, а відтак справу розглядатимуть по суті. Правда, при тому можуть виникнути різні колізії, оскільки пам'ятник встановлювався з грубими порушеннями українського законодавства. Якщо не помиляємось, його так і не взято на облік, тобто юридично його не існує. Тож складу злочину може взагалі не виявитися.
"Зараз вся державна машина руками закарпатської міліції пробує інкримінувати ВО "Свобода" розпалювання національної ворожнечі, – заявив по виході на свободу голова закарпатської "Свободи" Олег Куцин. – Наша ж позиція є однозначною: ми не маємо жодних претензій до простих угорців, до угорського народу в цілому. Більше того, як відомо, ВО "Свобода" проводить переговори про співпрацю з патріотичною угорською партією "Йоббік". Але є речі, які не мають жодного стосунку до українсько-угорських відносин – ні на побутовому, ні на міжнародному рівні. Бо відома споруда на Верецькому перевалі – і це відомо всім, про це не раз заявлялося у ЗМІ, про це говорили громадсько-політичні організації, окремі політики, науковці і цілі обласні та міські ради – від самого початку була споруджена не тільки з порушенням чинного законодавства України, але й з виразно провокативною метою. Угорців і українців в контексті будівництва цієї споруди зіштовхнули не я, не ВО "Свобода", не будь-які інші українські організації, які відстоюють інтереси українців, а влада – попередня і нинішня. "Розділяй і володарюй!" – принцип, відомий з давніх часів. Свідомо роздмухуючи іскру нею ж зініційованого, спровокованого і значною мірою зорганізованого конфлікту, влада, в кінцевому підсумку, може отримати велике полум'я, в котрому згорить сама".
Справді, багато кому хочеться бачити на Закарпатті якісь міжетнічні конфлікти. А їх усе нема і нема. Бо ділити просто нічого, всі бідують приблизно однаково. Механізми і цілі останнього ж інциденту поки не до кінця зрозумілі, але до взаємин між двома найбільшими національними громадами краю ця історія не має жодного відношення. Угорці мають цілковите право встановити монумент на честь тисячоліття приходу своїх предків на нинішню батьківщину. Єдино, що Верецький перевал є для цього найменш вдалим місцем з цілого ряду причин. Серед них ще й відлюдність місця, брак належного нагляду. Якби автори ідеї справді дбали про вшанування історії, а не про щось інше, то встановили б брили у якомусь більш людному, доступному та безпечному місці.
Навіщо здалася та споруда окремим угорським політикам – цілком зрозуміло. Регулярні інциденти навколо неї дозволяють гучно заявляти про якісь міфічні утиски угорців Закарпаття. Інтерес "Cвободи" теж очевидний. Такими акціями партія нагадує про себе, мобілізовує свій електорат, котрий аж ніяк не маргінальний. Принаймні, має тенденцію до зростання. А в яку гру бавиться в даному випадку влада? Схоже, що таки існує озвучений вже багатьма політологами сценарій: вивести через чотири роки у другий тур президентських виборів саме О. Тягнибока проти В. Януковича – з подальшою гарантованою перемогою першого. Хоча часу до того ще надто багато, а зі зміцненням режиму влада може просто втратити інтерес до такої комбінації.