Нині до уваги читачів його перше ексклюзивне інтерв'ю у новій іпостасі...
– Андрію Тарасовичу, чи було це призначення для вас несподіванкою?
– Чесно кажучи – так, хоча я до нього був готовий. Особливої радості воно у мене не викликало, бо я добре усвідомлюю, яка відповідальність як перед ужгородцями загалом, так і перед нашим колективом зокрема, лягає на мене, та з яким обсягом роботи доведеться стикнутися. І все це на фоні того негативного іміджу, який склався у нашого закладу впродовж останніх років. До речі, при моєму призначенні влада, чи не вперше, спочатку поцікавилася думкою колективу, а вже потім приймала рішення.
– Чи були поставлені вам конкретні завдання?
– Позиція міської влади мене приємно здивувала. Рішення було зважене і толерантне. Новому керівникові виставлялася лише одна умова – робити якісні зміни в закладі, спрямовані на створення європейської клініки. Водночас нам обіцяли всебічне посильне сприяння. Тому під цей проект і прийшла нова команда, на вершині якої професор Іван Іванович Хаща і лікар Андрій Тарасович Чабан, які своєю роботою і до цього намагалися щось довести у нашому закладі.
– Як водиться, кожен новий начальник розставляє на керівні посади своїх людей...
– Жодних кадрових змін у перинатальному центрі я ще не зробив. Усі заступники, усі посадові особи залишилися на своїх місцях. Я вважаю, що слід пропрацювати разом з людьми кілька місяців, і тільки тоді можна робити якісь висновки. Окрім того, я не робив жодних кадрових перетасовок ще й через те, аби не постраждала робота в клініці. Я переговорив з усіма членами колективу, і ми спільно виробили основні принципи нашої майбутньої роботи, основою яких є професіоналізм та чесність у стосунках з пацієнтами та колегами. Хто до них приєднається, буде працювати довго й щасливо.
– Яка ситуація нині в перинатальному центрі?
– Зміни в сторону європейського рівня почалися тут ще в 2007 році з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України і проходили при всіх попередніх головних лікарях. Починалося все з проекту "Здоров'я матері та дитини" за фінансування USAID. У липні 2007 року відбувся перший тренінг. І саме відтоді ми почали створювати нашим пацієнткам нові умови пологів – це індивідуальні пологові зали, партнерські пологи у вільних позиціях за бажанням жінки і багато інших новаторських прийомів.
Хочу зазначити, що не всі члени колективу відразу й однозначно сприйняли нововведення, як це часто буває в житті. Але всі отримали нову інформацію, переосмислили її, і більшість із них почали змінювати усталені в нашій країні погляди на акушерство. В подальшому робота продовжувалася в напрямку удосконалення діагностики системи "мати–плацента–плід", що має визначне значення для вироблення правильного підходу до ведення вагітності і пологів. Оскільки в умовах державної медицини існувала тендерна система, що передбачала закупівлю найдешевшої медичної апаратури (переважно корейського або китайського виробництва), ми не мали змоги отримати об'єктивну інформацію про стан дитини. Пошук можливостей для вирішення даної проблеми привів до придбання високоточної апаратури приватним шляхом. Було впроваджено експертну діагностику внутрішньоутробного стану дитини на рівні світових стандартів, завдяки чому вдалося значно зменшити кількість діагнозу "дистреc плода". Також почали запроваджувати програму "вагінальні пологи після кесарського розтину", яка нині у всьому світі набуває все більшої актуальності, є складною і не кожен лікар береться за неї. Це все дозволило знизити частоту розродження шляхом кесарського розтину до 17%, що відповідає європейським показникам. У цьому заслуга всього нашого колективу. Робота над втіленням нових методик діагностики, лікування та розродження продовжується.
– Для створення клініки європейського рівня необхідні кошти.
– Зрозуміло, що тут потрібні немалі гроші, і державного фінансування недостатньо. Проте декілька кроків на цьому шляху вже зроблено. Це і "Колиски надії", і експертна діагностика, і впровадження програми "Здоров'я матері та дитини". Втілювати у життя амбітні програми допомагають спонсори.
Дуже сподіваємося на підтримку міської влади. Нині ми тісно співпрацюємо з міським головою В. Погорєловим.
Також розраховуємо на приватні структури, які можуть допомогти на місцевому рівні. Ми використовуємо всі можливості для залучення коштів на реалізацію сучасних програм у перинатальному центрі. Це робить увесь колектив, бо одній людині не під силу змінити всю систему. Проблеми нашого закладу – це спільні проблеми, які можна вирішити завдяки підтримці всієї громади міста.
Я переконаний: якщо те, що ми робимо, побачать і почують ужгородці, вони також не залишаться осторонь. І їхня допомога не буде зайвою. Тільки спільними зусиллями ми зможемо створити справді європейську клініку.
– Попри всі нововведення, нині чимало мешканок Ужгорода і краю їде народжувати за кордон.
– Так, і це не секрет. Щорічно декілька сотень наших жінок народжують за межами УМПЦ, частина за кордоном, інші – в пологових стаціонарах області та за її межами. Очевидно, що це зумовлено, насамперед, недостатньою довірою вагітних та їх родин до нашого закладу через той шлейф негативу, який вже роками тягнеться за перинатальним центром.
Тому хочу скористатися можливістю звернутися до майбутніх мам: залишайтеся народжувати в Ужгороді. Ми маємо повне забезпечення усього лікувального процесу: від апаратури до висококваліфікованого персоналу, а з 2011 року в пологовий заклад не потрібно буде нести медикаменти для фізіологічних родів. Існує також благодійний фонд, завдяки якому покривається нестача державного фінансування на медикаменти. Це стосується також дорогих препаратів, які використовуються для недоношених дітей, як, приміром, куросурф. Нині ми маємо запаси обласного бюджету, чотири дози передав "Фонд В.Пінчука" та власний резерв, створений із благодійних внесків, завдяки чому відреагуємо у випадку нагальної потреби.
– Які зміни ще грядуть у лікарні?
– Окрім окремих палат, де жінка народжувала, перебувала 2 години і її переводили в іншу палату, створюватимемо ще й сімейні пологові зали, куди жінка може поступити, народити, перебувати і виписатися з однієї і тієї ж палати, що дозволить мінімізувати можливість інфекційних післяродових ускладнень, у тому числі і зловісного "стафілокока". Один такий пологовий зал почне працювати найближчим часом.
– Це нововведення буде платним?
– В існуючих умовах ми змушені продовжувати пошук різних варіантів фінансування, однак хочу запевнити, що вони будуть врегульовані в межах чинного законодавства.
– Чим найперше переймаєтесь?
– Перш за все переформатуванням свідомості колективу під нові завдання, які ставляться на шляху створення європейської клініки. Це стосується таких європейських стандартів, як доброзичливе ставлення до наших пацієнтів, повага до їхніх прав, висока якість та доступність медичної допомоги. Це є найважливіша задача. А ще ряд проблем суто медичного характеру. Зокрема, введення внутрішніх стандартних протоколів роботи, якими будемо регулювати медичну частину нашої професійної діяльності. Є низка проблем, що стосуються лабораторії, стерилізації, інших підрозділів, які потребують якісних змін. Є також нагальна потреба у резервному, більш потужному генераторі, аби наша апаратура ні на секунду не від¬ключалася. Чимало проблем треба вирішувати у робочому порядку. Затримка тільки за фінансами. У тому числі суттєвим є питання низької заробітної плати. Ми з юристами спробуємо знайти вихід, аби офіційно вводити певні надбавки до зарплатні. Погодьтесь, трохи більше тисячі гривень за роботу лікаря, у руках якого життя людини, – небагато. Як бачите, проблем вистачає.
– Чи настане час, коли народжувати до нас приїжджатимуть із-за кордону?
– Скажу чесно, ми не ставимо перед собою таке завдання – нам цілком вистачає і своїх пацієнток. Клініка й без того завантажена. Бо міський пологовий будинок працює і в якості обласного – до нас привозять "патологію" з усієї області. А це складає близько 30% жінок. Тому для початку ми хочемо повернути до нас тих людей, які зібралися їхати в Угорщину, Чехію чи Словаччину. Нині вони вже можуть усе отримати тут. Це і є наше завдання номер один. А потім уже стоятиме питання, чи зможемо ми створити таку систему, коли, за оплату, звичайно, до нас приїжджатимуть народжувати словаки чи угорці.
До речі, наша діагностика внутрішньоутробного плода є не гіршою, аніж у сусідів, а програма вагінального народження після кесарського розтину розвивається потужніше, аніж у них.
– Як думаєте перебороти у свідомості ужгородців негативне ставлення до пологового будинку?
– На сьогодні ми забезпечуємо для наших пацієнтів право вибору лікаря та інших можливостей. Це положення закріплено законодавчо. Для контролю за якістю акушерсько-гінекологічної допомоги створена медична рада з провідних фахівців закладу. Контроль за можливими зловживаннями з боку працівників центру залишаю за собою, тому при порушеннях правил етики, деонтології та інших проблемах прошу звертатися до мене особисто.
А змінити негативне ставлення до клініки, на мою думку, можна, тільки поламавши систему, яка роками складалася.
Основне завдання – створити такі умови, щоб результатами нашої роботи були задоволені всі учасники процесу пологів, а насамперед наші мами, діти та їхні родини. І в цьому ми відчуваємо безумовну підтримку міської влади.
– Щиро бажаємо успіхів вашому колективу у реалізації цих благородних задумів.
Розмовляла Оксана Дудаш
ДОВІДКА
Андрій Тарасович ЧАБАН народився 3 липня 1968 року у м.
Стрий Львівської області. Там закінчив середню школу. У 1986 році вступив до УжДУ, після першого курсу служив 2 роки в армії.
Після закінчення інтернатури 16 років працює в Ужгородському міському перинатальному центрі. Лікар вищої категорії.
Одружений. Дружина Седа працює лікарем-пульмонологом в Ужгородській ЦМКЛ. Доньки – Марія і Юлія – школярки.