Тож коли в Україні офіційно заборонили пити пиво серед вулиці, обуренню багатьох не було меж.
Після цього знайшовся не один розумник, який вигадував тисячу й один спосіб обійти закон: і пляшка в пакетику, й переливання алкогольного напою у тару з-під "Кока-Коли", і просто кидання пляшки до смітника при появі міліціонерів на горизонті. Юридично підковані колеги-журналісти з різних регіонів навіть встигли провести не один експеримент з ховання пива в пакетики. І почасти суперечки з правоохоронцями вигравали. Не тому, що пиво з пакетиків законне, а просто відмовлялися вийняти з них пляшку: мовляв, не зобов"язані – це приватна власність, захищена Законом і Конституцією. Загалом, юридичних нюансів тут багато, тож у суперечках правим може вийти будь-хто.
Зізнаюся, донедавна й сам був прихильником пиття пива серед вулиці. Здавалося б, ну кому б мулило око, що людина у вільний час сяде на лавиці й спорожнить пляшку-другу слабоалкоголки? Тим більше, що в Ужгороді розпивання хмільного напою серед вулиці настільки буденне, що на це взагалі ніхто з простих перехожих не зважає. Тож чи заважає комусь пиво?..
Цього місяця завітав до Одеси. І саме там мені, закарпатцю, вдалося побачити те, чого у нашому краї немає: у центрі міста безліч людей – і... ну ні в кого в руках немає пива. Я вражений! Сиджу в тамтешньому міському саду, вечір переходить у ніч, спостерігаю довкола: лавиці всі зайняті, усі п"ють або газовану воду, або нічого не вживають. А ось і виняток: неподалік таки з"явилося кілька людей, у яких у руках пляшки. За мить до них уже підходять міліціонери, які чемно пояснюють про порушення. Пиво зникає. Ну, а ті, хто вирішив його пити, сидять на численних терасах.
І ось порівнялися дві картинки: Одеса, в центрі якої всі спокійно теревенять собі, бо ніхто не підігрітий алкоголем, і... середмістя Ужгорода, де інколи аж надто гамірно саме через підвищені дози хмільного напою. З того моменту й довелося переосмислити культуру споживання пива. І нарешті схвально відгукнутися про закон, що забороняє вживати слабоалкогольні напої за межами терас чи своєї приватної території.
Дотримуватися пивної культури – цмулити золотистий напій у барах, вдома, насамкінець в офісі, коли там нема сторонніх. А що означає пити на вулиці?.. Вважаю, це значить породжувати безкультур"я. Якось довелося побачити в Ужгороді на набережній Незалежності вщент розтрощені лавиці. Можливо, якби той йолоп, що таке накоїв, не пив тут пива, то ніколи б на таке не зважився. Доводилося бути свідком і п"яних бійок, що виникали серед вулиці: прямо біля лавиць, на яких перед тим дудлили алкоголь. А хто з перехожих не чув нецензурщини, що лунає з вуст вуличних любителів пива? Про купи сміття довкола лавиць, на яких пиячили, годі й згадувати. Звісно, таке може виникнути й після посиденьок у барі. Але, здається чомусь мені, що, якби градусу не додавали собі посеред вулиці, непристойних фактів було б значно менше.
Може, це перевірити на практиці?.. Ну ж бо, закарпатці, звикати, що пити на очах простих перехожих таки некультурно. Завітаймо всі до своїх улюблених барів і там насолоджуймося хмільним напоєм. Не порушуючи закону. Як це цивілізовано роблять в інших містах України. Про світ – узагалі мовчу...
Ярослав Гулан