Мальовничі гори, цілющі мінеральні джерела, давні праліси та печери – усе це можна знайти в околицях Углі. Місцеві дослідники історії села кажуть: саме тому ці землі вабили людей ще з часів кам’яного віку. Це підтверджують і випадкові знахідки, які свого часу знаходили на території населеного пункту. Про кілька таких скарбів нам розповів настоятель православного храму села Угля-Груники отець Василь Дьордяй.
Цікаву знахідку кам’яної ери – елемент сокири – місцеві виявили у 80-х роках в одному з углянських урочищ Мі̀коти. Знайдений предмет колишній педагог передав на зберігання директору Малоугольківської школи №2 імені Олександра Шимона – щоб школярі мали можливість на власні очі побачити знаряддя праці прадавніх поселенців цієї місцевості.
І це не єдина знахідка давніх часів на території Углі. Кажуть, нещодавно тут знайшли справжній скарб.
Як каже отець Василь, це свідчить про те, що цю гору теж населяли люди. Для цього тут були усі умови – з боку річка гора була неприступна, на вершині могло бути городище. А з західного боку є печера, в якій давні люди ховались від негоди та небезпеки. Також на вершині є впадина, що має назву Озерѝща. Тут донедавна була водойма, але зараз пересохла. На вершині гори – родючий грунт з вмістом глини червоного кольору, і в радянські часи тут збирали великі врожаї.
До речі, назва села, за однією з версій, походить від слова «угол»: село розміщувалося біля річки Тереблі, наче в «углі̀». Та є ще одна думка.На території Углі знаходять і більш пізні скарби – часів Австро-Угорської імперії. Ще одне поселення давніх людей – городище 11-13 століття – знаходиться у сусідньому селі Вільхівці-Лази. Про те, що це пам’ятка археології, свідчить лиже поіржавіла табличка радянських часів. На вершині пагорба є печери, які теж у різні періоди слугували прихистком для людей.
Як розповідають місцеві, у цій місцині часто можна побачити чорних археологів.А от науковці, на жаль, не проводять археологічних досліджень території довкола Углі. Місцеві кажуть: пошукові експедиції навідувались сюди іще у радянські часи. Між тим, досліджувати і популяризувати місцеву історію необхідно, адже у ній ще багато білих плям та непрочитаних сторінок.