Вже на час зйомки тут з 58 хворих залишилися 16-теро.
Здавалося б, невдоволення у місцевих мало викликати те, що хворі з паличкою Коха будуть розгулювати селом і наражати на небезпеку інших. Однак ні. На стаціонарному лікуванні в цьому закладі перебувають здебільшого пацієнти з кістковою формою туберкульозу, який вкрай рідко передається повітряно-крапельним шляхом.Тож не це було приводом для паніки.
Справжню лють в довжанців викликала інформація про закриття чергового закладу в селі та особливо те, щотуберкульозних хворих відправляють на домашній стаціонар і їм, по великому рахунку, буде ніде лікуватися. Хворі з такою формою туберкульозу, особливо лежачі, потребують постійного медичного догляду з задіянням відповідного обладнання. Очевидно, що вдома цього не буде. Тому самі пацієнти благають, щоб санаторій не закрили, бо розуміють, що на домашньому стаціонарі дехто з них навіть приречений на смерть.
З завідувачем відділення туберкульозного санаторію нам поспілкуватись не вдалося. А за словами медичних сестер, скоріш за все приводом закриття є нестача фінансування.