У селі Олександрівка церква Святої Параскеви руйнується на очах, а від унікального настінного розпису, яким і славиться храм вже мало що залишилося. Експерти б’ють на сполох – цю зиму божниця може «не пережити».
За зовнішнім виглядом храм в Олександрівці схожий на церкви з Сокирниці, Крайникові та Данилові, проте має деякі свої характерні особливості. Зокрема, відкритий ганок. А ще вона найгармонійніша. Саме тут найкраще поєднано вертикальні і горизонтальні лінії, тому храм є найбільш правильно пропорційним. Багатьма дослідниками, вітчизняними і зарубіжними, доведено, що нижні зруби храму можна відносити до кінця 15 століття.
Олександрівська церква – одна з найстаріших у цьому регіоні і найзанедбаніша. Реставраційні роботи тут не проводили з початку 2000-х. За цей час стеля храму прогнила, а періодичні опади, спека та мороз робили свою справу – від унікального стінного розпису, який у 18 столітті виконав місцевий майстер Стефан Теребельський зі своїми учнями, залишилося не так багато.
З новозавітних сцен у наві ще можна розгледіти страсті Господні. Однак не всі етапи.У притворі чи бабинці ще збережені сцени з притчі про 10 дів – 5 мудрих і 5 нерозумних. Однак чи не найкраще можна розгледіти стінопис у вівтарній частині – тут дах протікає найменше. Проте експерти кажуть, років 2 тому тут можна було побачити набагато більше. І тут постає питання – невже храм нікому не потрібен? Олександрівський сільський голова Іван Ковач каже, що неоднарозово звертався у відповідні інстанції, однак безрезультатно.
Отже, цьогоріч на реставрацію церкви виділили 600 тисяч грн. Але кошти навіть не починали освоювати, бо треба документи на право власності. Навіщо ці додаткові папери, якщо храм пам’ятка архітекури, а вони знаходяться на балансі держави ми вирішили з’ясувати в управлінні охорони культурної спадщини департаменту культури Закарпатської ОДА.
Як повідомив Олександрівський сільський голова, він надіслав листа у Київ за підтвердженням чи спростуванням перебування на державному балансі церкви Святої Параскеви. Якщо підтвердження не буде – громада може взяти храм у свою власність. Проте до нового року ці процедури якщо й завершать – ремонт не розпочнуть, часу замало. Але чи можна розраховувати тоді на ці кошти у наступному році?
Наразі, варто лише сподіватися, що храм переживе цю зиму і наступного року буде ЩО реставровувати. А в наших наступних випусках ми обов’язково повідомимо про долю цього унікального храму.