Пленери в цій місцевості вже давно стали традиційними, адже свого часу натхнення тут черпали великі митці Ерделі та Бокшай.
Творити просто неба – найбільше задоволення, каже закарпатський художник Василь Вовчок. А осіння пора завжди дарує найбільше барв.
Карпати зачаровують та надихають у будь-яку пору року. А восени тут найбільше барв. Зловити ту саму неповторну мить та відобразити її на полотні – ось за чим художники їдуть на Великобрезнянщину. Кожна робота відображає і внутрішній стан художника, і його думки та емоції на той момент, коли пишеться картина.
Пленери в цій місцевості вже давно стали традиційними, адже свого часу тут творили великі митці Ерделі та Бокшай. У кожного художника своя техніка та свій стиль. Але на кожному полотні можна побачити осіннє Закарпаття.
Надихались красою тут протягом тижня як послідовники закарпатської школи живопису, так і представники інших шкіл, столичні художники та митці з-за кордону. Ілюстрації робіт, які були створені на цьому пленері, згодом можна буде побачити на сторінках каталогу, який планують видати. А для самих художників такі заходи – це неоціненний досвід та велике духовне збагачення.
Копча 2018-10-21 / 11:28:47
Є художники а є 3,14здуни. Для чого їздили на пленери Бокшай та Ерделі? Митці надихалися природою, намагалися передати на полотні побачене. От до прикладу Вовчок робить те ж саме, але "художниця" з Києва могла сидіти в себе на Троєщині і з таким само успіхом малювати Нібіру та розказувати про свої емоційні стани. Бокшай з Ерделі в труні перевертається коли їх порівнюють з подібним сучасним художнім лайном.