Біля Ужгорода облаштували місце розстрілу вояків "Карпатської Січі"

Поблизу села Оріховиця, що неподалік від Ужгорода, ще у 2009 році було встановлено хрест в честь захисників молодої Карпатської України. У 2014 році поблизу хреста силами меценатів та Ужгородської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" націоналісти встановили гранітний меморіал, де нанесено уривок з віршу Софії Малильо: "Були і в нас, були Карпатські Крути, сердець жертовно відданих порив. Їх подвигу ніколи не забути, – він душу нашу заново творив." 

Як повідомив керівник ужгородської "Свободи" Томаш Лелекач, свободівці та члени "Сокола" систематично ввідвідують історичні місця Ужгородщини з толоками і покладанням квітів. "Адже без історії ми ніхто. Саме минуле є тією спільною рисою всіх українців і є однією із найважливіших факторів існування нації", - зазначив націоналіст. 

Молодь посадила квіти навколо меморіальної плити та дерево, що символізує єдність теперішніх нащадків з героїчним минулим Карпатської Січі. Окрім прибирання та облаштування клумби на місці розстрілу планується заміна дерев'яного хреста на металевий. 

Про жорстокі розправи над січовиками свідчать багато книжок та фактів. Події, що стались у березні 1939 року на цьому місці, описав учасник Карпатської України та письменник Василь Ґренджа-Донський: "Ще того самого дня (16-го) розстріляли мадяри дальших полонених січовиків; двох зараз на шляху за Оноківцями, а трьох повели на оріховецький міст й у варварський спосіб замордували на мості: пов'язали їм руки й ноги, відтак кожному зокрема прив'язали до ніг мотуз, а другий кінець мотуза прив'язали до бар'єра на мості, а потім всіх трьох перекинули через дерев'яний бар'єр так, що січовики живими звисали з моста головами в долину. Відтак гонведи зійшли з моста на берег Ужа і на яких 20 кроків почали ціляти в січовиків. По-перш, стріляли в ноги, потім у черева, в груди, чванькуючись, котрий ліпше потрапив. Січовики від клятого ворога не благали милосердя, але під цим, досить довгим часом страшної екзекуції гукали "Смерть мадярам!" Кров шнурками стікала з них у воду… Кати відтак повідтинали мотузи і трупи попадали в воду. Всередині березня вода в Ужі була велика і сильна, і так трупи доплили аж до Ужгорода. Тут, на т. зв. Болотині, виловлювали їх цигани і на наказ мадярів закопували в Радванецькому лісі, не залишивши жодного сліду. Один труп застряг на гострих каменюках в Доманинцях, і його вночі два пастухи поховали". 

Ми у вічному боргу перед нашими захисниками, пам'ятаймо про великий чин наших предків.

Прес-служба Закарпатської обласної організації ВО «Свобода»

Теги: січовик, Карпатська Україна, розстріл

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати