Урочисте покладання квітів, хвилина мовчання. Символічні постріли в повітря. Не зважаючи на повідомлення в пресі про можливі провокації під час святкування Дня Перемоги, в Ужгороді традиційно відбувся мітинг-реквієм. Цьогоріч на пагорбі Слави не так людно. Семеро стареньких з орденами, медалями «За відвагу» під час Великої Вітчизняної, саме стільки ветеранів прийшли на Пагорб Слави цьогоріч.
Все менше тих, хто боровся проти фашистів. Пан Гранту, коли розпочалась війна, було сім років. Важкі часи забрали в чоловіка батька. Розповідає: минуло багато років, та пам’ятає все ніби це сталося сьогодні. З сльозами на очах, згадує події тих днів його товариш, пан Степан. Чоловік пішов в армію добровольцем. Знав, що може не повернутися до рідних, та пішов воювати. Мали надію ветерани, що мирне небо над планетою більше ніколи не затьмарить агресія та кров, та з огляду на ті події, що нині відбуваються в країні, серце завмирає, кажуть старенькі. Не можуть повірити,що колись братський народ розпалює ворожнечу. Вірять, що війна більше не повториться ніколи.