Особливо проблемною ситуація з шкільною освітою є у місті Ужгород, у мікрорайоні «Радванка», яка в ключає в себе вулиці Тельмана, Малоужанська, Ужанська та інші. У 1955 році відбулося відкриття ЗОШ № 7 в місті Ужгород, а старе приміщення тодішньої «горожанки» по вулиці Дендеші було віддане для навчання учнів-ромів. Сьогодні це школа № 13. Цю школу відвідують понад 260 дітей. Однак батьки дуже незадоволені рівнем освітніх послуг, які надає ця школа, і намагаються віддавати своїх дітей-школярів в інші навчальні заклади, в першу чергу до ЗОШ № 7. Але дирекція школи їм у цьому відмовляє. Тільки весною 2013 року таких невмотивованих відмов наш правозахисний центр нарахував десять.
Ось як про це говорить мати шестирічної доньки Аніти Інна Лацко:
- Моя дитина відвідувала дитячий садочок, який знаходиться неподалік сьомої школи. Всі діти ідуть що школи, серед яких було і чотири роми. Трьох дітей взяли в школу, а мою доньку ні.
Про рівень отримуваних знань в Ужгородській ЗОШ І-ІІ ступенів № 13 розповів її колишній учень Гажі Рудольф:
- Я сам вчився в цій школі і знаю про низький рівень знань, які отримують учні. По закінченні цієї школи вони не можуть поступити в жоден навчальний заклад міста.
Щоб з’ясувати причини відмови у прийнятті ромських дітей до Ужгородської школи І-ІІІ ступенів № 7 ми звернулись до її директора - Ціник Олени Василівни. Директор зазначила, що останнім часом в цю школу йде великий «наплив» ромських дітей: «Я не можу цього дозволити, оскільки падає загальний рівень показників навчання в школі і деякі з батьків неромів забирають дітей від нас і переводять до інших шкіл міста. Я вважаю необхідним зробити загальний перепис учнів-ромів всього міста і пропорційно розподілити їх за своїми мікрорайонами.
Проблема освіти ромських дітей надзвичайно актуальна, оскільки кількість учнів-ромів щороку збільшується і має тенденцію до зростання. Як управління освіти міста Ужгород ставиться до цих проблем? На це питання відповіла Бабунич Оксана Юріївна, начальник управління освіти Ужгородської міської ради:
- Я не виокремлюю дітей за національною ознакою. Єдине, в чому є відмінності – це в тому, що є діти з малозабезпечених родин, соціально-вразливі та кризові. Тому вважаю, що до цих дітей повинна бути посилена увага як зі сторони органів влади, так і з боку громадських організацій. Тут, я вважаю, необхідна більш тісна співпраця в цьому напрямку.
Шлях до освіти ромських дітей не усипаний трояндами. Це важка праця, але ми надіємось, що Аніта все ж таки отримає можливість навчатися у ЗОШ №7, а не залишиться за її парканом.