За інформацією старшого прокурора відділу нагляду при проведенні досудового розслідування слідчими органів прокуратури Богдана Угринюка, у грудні 2006 року сільський голова с. Забрідь Хустського району, підробивши рішення сесії сільради, безоплатно видав трьом громадянам земельні ділянки загальною площею понад 0,63 га для будівництва житла. При тому, що вказані земельні ділянки належать до земель промисловості і, за Законом, їх заборонено безоплатно передавати у приватну власність, до того ж без попередньої зміни їх цільового призначення. Відтак своїми протиправними діями забрідський сільський голова заподіяв шкоду інтересам держави на суму майже 300 тис.грн. – саме такою є нормативно-грошова вартість вказаних земельних ділянок.
Прес-служба прокуратури Закарпатської області.
Від редакції. Кожна інформація з прокуратури чи міліції, у якій йдеться про спроби присікання земельного дерибану, сприймається загалом схвально. Однак подальший аналіз змісту цих повідомлень засвідчує надто цікаву закономірність: у поле зору правоохоронців потрапляють лише бирови віддалених сіл, натомість дії сумнівного характеру їхніх приміських колег та й влади обласного центру прокурори впритул не бачать.
За п’ять літ своєї каденції попередній мер Ужгорода, разом з міськими депутатами, без усяких черг роздали геть усі міські землі. Дійшло до того, що сьогоднішня влада «змушена» дерибанити міські «неугіддя» – дитячі ігрові майданчики, газони перед будинками та тротуари. На черзі – міські площі та вулиці. Цей процес уже розпочався: на минулотижневій сесії дуже народні депутати Ужгородської міськради з подачі мера закріпили за встановленими у пішохідних зонах тимчасовими халабудами (кіосками) земельні ділянки, що відкриває шлях до подальшої приватизації цих ділянок та спорудження на них капітальних будівель. Однак сувора прокуратура, добре бачачи порушення закону кількалітньої давності у глухих селах, розташованих за сотні кілометрів від будинку на вул. Коцюбинського, чомусь впритул не бачить того, що впродовж багатьох років коїться на ужгородському асфальті. Чи не тим пояснюється діагноз прокурорської «далекозорості», що списки «наділених наділами» в обласному центрі та прилягаючих до нього Минаї, Сторожниці, Оноківцях, Кінчеші, густо пересипані прізвищами людей у погонах різних відомств, чиє призначення – оберігати, а не обходити закон?