Жителі Микулівців розповідають: до сьогодні збереглася легенда про те, як воду набирали у величезні діжки і волами везли угорській знаті, котра нею лікувалася.

Знаходилося джерело на самому початку села, у криниці під бережком. Люди говорили, що свою силу вода бере з дивної білої квітки, схожої на лілію, яка завжди росла на внутрішніх стінках криниці. Оскільки більше ніде в селі такої рослини не бачили, її вважали магічною. Не менше дивувало людей і те, що всередині криниці цілий рік зберігалася стала температура, через що квітка не припиняла цвісти навіть узимку.

88-річна жителька Микулівців Анна Сливка каже, що десь у 60-х роках землю із цілющою криницею викупила ромська родина – Штефан і Марія Шандори. Вони не перекрили людям дорогу до води, а навпаки – дозволяли всім нею користуватися, через що джерело називали «циганською водою». Селяни пам’ятають, що Штефан і Марія були ромами дуже порядними, тому їх у Микулівцях любили. Вони грали на весіллях, своїх дітей не мали, тож усю любов віддавали песикові Бобі, якого навіть навчили кумедно танцювати на задніх лапках.

Це подружжя, до речі, було єдиним ромським у селі. І нині старші люди розповідають, що таких добрих циган вони в житті не бачили. А жінки тишком зізнаються, що дівчатами бігали до Марії, аби та їм поворожила. Жили Шандори аж до своєї смерті років із десять тому в маленькому саманному будиночку – він і досі стоїть закинутий на початку села. А от цілюще джерело нині знайти вже не так просто.

Кажуть, десь у 70-х воду з-під землі пустили у трубу, проклавши водогін до сусідніх Копинівців. Відтоді, замість однієї криниці на території колишнього ромського обійстя, знаходиться кілька джерел: одне – в неглибокій криниці, інші вибиваються просто з землі. Чи то вода з того самого цілющого джерела, люди вже не знають, однак досі приходять по неї, вірячи в її лікувальні властивості.

Коли ми дісталися двору з «циганською водою», по снігу до джерела виднілися свіжі людські сліди. Наша провідниця Ірина Бабіля, котра працює завідувачем місцевою бібліотекою, розповіла, що колись це місце – саме через воду – хотіли купити, аби побудувати санаторій. І досі, якщо в когось щось не так з очима, місцеві приходять набрати води, нагрівають її і прикладають до хворого ока – кажуть, допомагає стовідсотково! «Може це просто на людей так внутрішнє переконання діє, – зізнається пані Ірина. – Але ми віримо, що наша вода особлива. І для цього нам не потрібні ніякі дослідження».