Сам письменник, як відомо, народився 1897 року у нинішньому селищі Міжгір’я. Помер 1974 року у Братиславі. Крім історії української літератури, Ґренджа-Донський ввійшов й в історію України, оскільки з осені 1938-го до березня 1939 редагував «Урядовий Вісник Правительства Карпатської України».
Ім’я Ґренджі-Донського тячівській школі присвоєно з нагоди сторіччя від дня народження письменника. Тоді ж у навчальному закладі створили і музей. На його відкриття із США приїжджала донька Василя Ґренджі-Донського. Саме вона і передала музею найбільше цікавих експонатів.
Серед них – копії важливих документів, копії листування письменника, його оригінальна картина Синевирського озера, численні збірки, у тому числі і перша – «Квіти з терньом». Вона вийшла у 1923 році в Ужгороді. Є в експозиції і 12-томник творів письменника, котрі видала його донька наприкінці 80-х – початку 90-х років.
Загалом, розповідає багаторічна завідувачка музею, заслужений вчитель України, викладачка української мови та літератури Ганна Рекіта, донька Василя Ґренджі-Донського Зірка, котра живе у США, побувала на Закарпатті 2 рази – у 1993 році та, власне, на відкритті музею у 1997-му. Крім згаданих експонатів, донька письменника передала і свою ручну працю – вишитий килимок, писанки.
«Зірка – це пластове ім’я доньки письменника, – пояснює Ганна Іванівна, – саме ним вона підписувалася на всіх документах». Завідувачка музею тривалий час активно листувалася із Зіркою. Чимало з цих листів ввійшли до збірки «Словотворення». Сюди ж потрапили й інші матеріали про життя письменника. Все це у «Словотворенні» Ганна Рекіта упорядкувала. Зараз доньці Ґренджі-Донського 92 роки. У неї є син Марко.
Чому ж музей письменника відкритий у Тячеві, а не у його рідному Міжгір’ї? Завідувачка музею пояснює: саме у Тячеві письменник, можна сказати, народився вдруге. Адже у цьому місті Василя Ґренджу-Донського ув’язнила угорська влада за його приналежність до влади Карпатської України. І саме у Тячеві його засудили до смертної кари. Однак потім, у зв’язку із певними змінами, вирок, на щастя, так і не втілили. Відтак, констатує Ганна Іванівна, саме Тячів можна вважати містом, де вдруге народився письменник.
Музей Василя Ґренджі-Донського у Тячеві – свого роду мекка мовознавців та літераторів. Саме сюди в гості йдуть учасники шкільних олімпіад та науково-практичних конференцій. У книзі відгуків музею є записи та листи від відомих діячів літератури та мовознавців. Наприклад, письменника Дмитра Павличка; мовознавця, україніста зі Словаччини Миколи Мушинки; професора Чиказького університету, мовознавця Василя Маркуся. Останній, на жаль, нещодавно відійшов у Вічність.
У 2005-му році Міністерство освіти і науки України присвоїло музею статус зразкового, а із 2009-го року шкільний музей має статус народного.
Ужгород 2013-01-21 / 09:20:17
Чесь і хвала людині, яка робить таку гарну справу!
Корятович 2013-01-19 / 17:15:45
В юнацькі роки я часто бував у домі п. Зірки. Йшов до рідної школи разом з Марком, разом ми брали участь в танцювальному гуртку. Хата у п. Зірки була прибрана як українська-закарпатська писанка!