Про американську мрію, квінтесенцією якої є думка про те, що кожна людина, котра володіє здібностями, енергією та працьовитістю, здатна чесним шляхом домогтися успіху в житті – знає майже кожен. Життєвий шлях Юрія Ільницького можна вважати своєрідним втіленням закарпатської мрії. Залишившись у 12 літ без батька, юнак з незаможної родини верховинського селянина без протекцій, грошей, зв’язків, кумівства та кланової поруки, завдяки виключно власним вродженим неординарним здібностям, працьовитості та наполегливості вже у 38 років очолив Закарпаття, аби рекордні 18 років успішно керувати краєм.
Його ідеологічні опоненти та особисті недруги й по сьогодні не можуть збагнути, як це першому секретареві комуністичного обкому вдавалося впродовж багатьох літ уберігати область від бездумного виконання великої кількості авантюрних та шкідливих рішень Кремля? Бо й справді, чому це в усіх інших українських областях та республіках Союзу Хрущов відібрав від селян-радгоспників 50-соткові земельні наділи, а на Закарпатті ні? Чому на пленумах ЦК та сесіях Верховної Ради за правління українофоба Щербицького всі перші секретарі обкомів виголошували промови російською, а він, разом з Олесем Гончаром та Павлом Загребельним – українською? Чому в сусідніх областях по той бік Карпат ліс рубали згідно з рознарядками Держплану, а на Закарпатті домоглися від московських академіків рятівного висновку про розрахункову лісосіку, суть якої зводилася до простого і дієвого принципу: цього року лісу рубають рівно стільки, скільки у минулому посадили? Чому у часи Брежнєва область практично оминули масштабні політичні репресії проти «шестидесятників»? Чому, всупереч партійним квотам, на всіх відповідальних посадах області були місцеві кадри? Як, попри витончені зусилля агентів КДБ, уникав їхніх провокацій? Як, врешті-решт, зумів відстояти Закарпаття від будівництва двох поспіль атомних електростанцій та прокладання крізь Карпати тунелю для перекидання вод Тиси?
Відповіді на ці «чому» і «як» частково можна почерпнути у книзі «Спомини з прожитого і пережитого», котра побачила світ кілька років тому і у якій найстарший з колишніх керівників Закарпаття повідав про своє особисте багатогранне життя, що тісно переплелося з долею усього краю. А минулої неділі цікаві життєві епізоди спливали у споминах при розмові з міським головою Віктором Погорєловим та його заступником Володимиром Фленьком, колишнім мером Ужгорода Емілом Поповичем та нинішнім керівником апарату обласної ради Михайлом Поповичем, головою облорганізації політв’язнів та репресованих Іваном Коршинським, іншими добре знайомими краянами і близькими родичами, котрі прийшли привітати Почесного ужгородця та просто свого давнього друга і стрика у його день народження.
Многая і благая літ вам, Юрію Васильовичу, і доземний уклін за щиру і незрадливу любов до рідної землі!
Оксана ДУДАШ