Вдень малюки поспішають привітатися зі справжнім Миколаєм, а ввечері мешканці та гості пригощаються гарячим вином, запашним калачем, смаженими каштанами, вареною кукурудзою, поміж тим прикуповуючи до свят подарунки. Все це, як ведеться, просто під носом у мерії.
Звичайно, торгівля перед Різдвом йде добре в будь-якому магазинчику чи торговельному центрі. Багато й нашого люду із міст і сіл Закарпаття з’їжджається в такий час до найближчого угорського обласного центру, щоб і собі щось придбати до святкового столу.
Є ще одна дуже добра традиція цього міста – проведення різноманітних культурних заходів. Це різдвяні виступи, програми для дітей, виставки, ярмарки народного мистецтва.
Нещодавно мені довелося побувати на відкритті чудової виставки текстильних ляльок моєї землячки з Ужгорода Вікторії Данилаш. Виставка проходить у центральній галереї упродовж двох тижнів – із 7 по 21 грудня. Кожен бажаючий може помилуватися її витворами.
Текстильна лялька – наразі дуже популярний вид творчості в колах майстринь. Несправедливо забуте, тепер це рукоділля стає чи не найпопулярнішим хобі багатьох жінок. Спробувавши хоч раз зшити ляльку, дехто стає залежним від цього заняття. Хтось творить, а хтось милується чи колекціонує пронизаних душевним теплом майстрині ляльок. І навіть доросла людина поринає у світ свого дитинства. Адже саме звідти родом ця ностальгія. Я спитала у Вікторії, коли саме і як почалася ця «хвороба» у неї. Із короткої розмови дізналася, що розпочалося це недавно, якихось два роки тому.
Одного разу подарували ляльку ручної роботи, в якій відчувалася душа майстра. Лялька стала улюбленицею всієї сім’ї. Спало на думку і собі щось таке спробувати. Пригодилися знання, здобуті на уроках праці, малювання, згадалася участь в олімпіадах з рукоділля. І вийшла справжня україночка, з якої розпочався творчий шлях. Потім пішли і національні угорочки. А далі витвори Вікторії помітили і запропонували провести виставку за підтримки товариства Art Misszio.
Виставку відкривала почесний гість – депутат міськради Ніредьгази. Наразі держава підтримує аматорів, дає можливість через різні некомерційні товариства проводити безкоштовні виставки, тим самим спонукаючи інших займатися розвитком забутих ремесел. Бажаю Вікторії і надалі творчих успіхів, а всім дівчатам – знайти себе в якомусь цікавому ремеслі, адже наші прабабусі багато чого знали, то і нам не завадить.