«Вони сміються. А в нас – сльози…». Інвалід праці «позачергово» роками чекає на житло

До Ужгорода Іван Марич потрапив зі Львівщини. Працював в органах МВС, і в 1997 році чоловіка тимчасово поселили до гуртожитку на вулиці Загорській, 5, що є власністю Закарпатської обласної організації УТОГ (Українське товариство глухих). Тут міліціонер мав стежити за підтриманням громадського порядку.

«Я не збирався тут жити, – розповідає Іван Марич, – так склалися обставини. Поки міг – працював, охороняв людей у гуртожитку. Та в 2004-му мусив піти з роботи. Медики констатували у мене 70-відсоткову втрату здоров’я…».
Після 13-ти років стажу чоловік став інвалідом праці і його записали у квартирну чергу на житло, яке колишньому міліціонеру мали надати органи МВС. Так він чекає вже сім років – і жодних результатів.

Звертався Іван Марич до фонду інвалідів, в управління праці. Там чоловікові сказали, що він належить до відомства МВС. Розповідає, у міській та обласній радах і державній адміністрації співчувають, але допомогти нічим не можуть. Пан Іван навіть згоден, аби йому виділили землю для будівництва в Ужгородському районі чи в Чопі або щоб надали разову допомогу як інваліду праці. У МВС йому кажуть, що таку допомогу розцінюють як корупцію і коштів не мають.
«Просив поміч на колишній роботі, а мені сказали, що її дають… посмертно.
 Грошей від соцслужб хіба на подарунки дітям вистачить. Звертався вже й до Президента, і до Верховної Ради, і до міністра МВС. Усі відповідають, що «питання беруть на контроль для ретельного вивчення». Тим часом ситуація – мертва. А знайомий сказав мені, що за 25 років в Ужгороді квартиру отримала лише одна сім’я!..»

Ні пільг, ні розшифровок 

Нині на 15 квадратних метрах гуртожитку чоловік живе з дружиною Ганною і 5 діточками. Наймолодшому – рік, найстаршій – десять. «Усі в школі мріють про іграшки, піцу, а я – про свою кімнату, де зможу виконувати уроки…» – каже донька Іванка.

«У гуртожитку загальний санвузол, кухня, – продовжує пан Іван. – У кімнаті затісно, сиро, холодно, грибок. Ми стіни забілюємо, але боротися з паразитом тяжко… 
Вікна за свої гроші встановили.  Дах протікає, приміщення не опалюється. І тепер нас ще можуть виселити… Надворі зима, а мою сім’ю викинуть на вулицю?!»
Пригадує Іван Марич 2008 рік, коли чекали дитину і коханій дружині загрожував викидень. «Лікарня не приймала її, бо, мовляв, Ганна не має реєстрації. Лише через прокуратуру Ужгорода вдалося домогтися, аби нам таки надали довідку про склад сім’ї і реєстрацію дружині.

До того не мали ніяких документів, жодного договору найму на проживання. Отримав цей договір лише 17 лютого 2009 року. А як виявилося, напередодні 11 лютого на мене, чомусь, склали акт про заборгованість… Без мого підпису! Мовляв, я відмовився…  Не запросили на комісію, сказали, що я був проти. Діти якраз хворіли, а вони увірвалися в хату. Усі тільки сміються з нашої сім’ї. А в нас сльози на очах…»

Більше того, розповідає Іван Марич, у гуртожитку, що є відомчим фондом УТОГ, йому не враховують законних 50 % пільг на оплату комунальних послуг як інваліду МВС та як багатодітній сім’ї. Тож нині борг виріс майже до 10 тисяч гривень, хоч за все, переконує пан Іван, сплачує за пільгами своєчасно. 

Наразі в Ужгородському міськрайонному суді перебуває справа про стягнення боргу за електроенергію. Іван Марич  пред’являє квитанції, однак «Закарпаттяобленерго» їх не приймає. Адже в призначенні платежу записано, що отримувач – УТОГ. А от новий директор гуртожитку, за словами Івана Марича, взагалі не надає йому довідки про розшифрування оплати за кожен вид комунальних послуг. 

Тож «Закарпаттяобленерго» склало акт про порушення правил користування електроенергією. Проте ні комісії, ні попередження про виїзд, ні викликів пану Івану не було. Чоловік у розпачі: «Спочатку це борг. Звісно, я не можу його погасити… А потім  виселять. Просто якесь замкнене коло. Я працював, втратив на роботі здоров’я. І хоч маємо пільги по багатодітності та інвалідності, але директор ніякі не приймає. Колишній керівник враховував нам ці пільги. Інші люди платять стільки, як ми, за повноцінну двох- чи трикімнатну квартиру…»

Зв’язатися з директором, аби дізнатися, чому той не надає розшифрування квартплати і не враховує пільг, «Замку» так і не вдалося – ніхто не брав слухавки. 
«Гуртожиток належить нашому відомству, – каже Наталія Булеца, голова Закарпатської обласної організації УТОГ (Українське товариство  глухих). – Івана Марича тут поселили тимчасово. А він проживає роками. Якби ще заборгованості такої великої не мав… У нас же свої інваліди, зрозумійте й нас. Ми просили міліцію, хай виділять житло, адже це їхній колишній працівник і вони мають ним опікуватися. Насамперед органи МВС повинні знайти йому квартиру, це ж за законом їхні обов’язки».

Андрій Біксей, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міськради, каже, що пояснювали Івану Маричу, як діяти. Вирішити все повинен, насамперед, із наймачем. «Якщо директор ніяк не реагує, то пан Іван має повне право звернутися до прокуратури».
Загалом же в Ужгороді з наданням помешкання скрутно. У відділі обліку, розподілу та приватизації житла департаменту міського господарства Ужгородської міськради повідомили, що нині 1800 осіб в обласному центрі перебувають у черзі на квадратні метри. Списки черговості висять у фойє мерії. Утім, як пояснили «Замку», житлове будівництво в місті повністю припинили. 

«За останні роки жодного багатоквартирного відомчого будинку в Ужгороді не звели, — каже й завідувач сектора зв’язків з громадськістю УМВС України в Закарпатті Ганна Валюк. — Починали споруджувати в районі Боздоського парку, але призупинили роботи. Тож людям доводиться чекати своєї черги. Як тільки з’явиться житло — тоді Іван Марич його отримає».  

Закон – за Марича

Ужгородський правозахисник Василь Попович зауважує: законодавство і навіть Європейський Суд із прав людини на боці Івана Марича. «Зокрема стаття 46 Житлового кодексу України визначає: не більш ніж за два роки з часу реєстрації на квартирному обліку така особа має отримати житло. Стаття 6 Закону «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачає право на позачергове отримання помешкання. Тобто  Івана Марича мали забезпечити житлом незалежно від того, хто і під яким номером у списку на квартирному обліку знаходиться. 

Саме з подання МВС Іван Марич вселився в цей гуртожиток, аби забезпечити тут правопорядок. Однак після звільнення його почали цькувати. Довідки про склад сім’ї не надавали, а її слід було подати, щоб оформити статус багатодітної сім’ї. Договір про найм на проживання взагалі видали лише зо три роки тому. 

До того ж, суд вимагає, аби він погасив заборгованість. Іван Марич відповідає, що сплатив, а йому одразу ж: де розшифровка? А розшифровки ці за сплачені комунальні послуги директор гуртожитку не надає. Хоча за законами «Про захист прав споживачів і «Житлово-комунальні послуги» він, як надавач цих послуг, зобов’язаний пред’явити розшифровку квартплати за газ, воду, електроенергію тощо. 
За українським законодавством Іван Марич заслуговує 50% пільг, бо є інвалідом праці і багатодітним батьком. А йому, чомусь, нараховують стовідсоткові платежі. Отак заборгованість і виникла. Якщо від тих 10 тисяч відмінусувати половину, буде вже менша сума, її легше сплатити».

Олена Панько

Теги: житло, інвалід, закон

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати