Недоунітазили. «Туалетної» революції в школах Закарпаття не сталося

«Замок» уже не раз писав про те, що закарпатські школи не мають внутрішніх вбиралень. А що буде, коли школярі на морозі похворіють чи, бува, замете «вуличний» клозет снігом, – регіоналам, які переймалися виборами, нема до того діла. 

Міністр освіти Дмитро Табачник разом із прем’єром Миколою Азаровим спершу погрожували дати на горіхи всім, хто з «туалетним» завданням не впорається до вересня-жовтня, але нещодавно різко «пом’якшали» й відкоригували свої вказівки. Кінець виборів, і вже, мовляв, не так «горить» – школи почекають на внутрішні вбиральні ще рік-півтора, а то й більше.

Грошей на туалети немає

Колоритне Пістрялово на Му¬качівщині тутешні мешканці жартома звуть «апендиксом», бо автобусом сюди заледве дістанешся. У сільській школі нині вчиться понад 60 учнів. Та в туалет дітвора досі бігає з уроків у двір. 
«Школа невеличка, затишна, утім туалет – зовні, – розповідає  Надія Нагорнюк, заступник директора Пістрялівської ЗОШ І–ІІ ступенів. – Ніяких ремонтів у нас не було, бо не маємо можливостей. Це величезний обсяг і будівельних робіт, і фінансові затрати чималі. Це ж не тисячу гривень виділити. 

Річ у тім, що до школи не підведена каналізація, а внутрішні туалети не передбачені проектом споруди. Місця в нас небагато. З коридору вже зробили комп’ютерний клас, препараторську. Окремого й вільного приміщення в школі для вбиралень просто не маємо, треба будувати. А на це грошей катма. Якби ж то принаймні біотуалети облаштували. Звісно, шкода, що діти змушені в негоду до вбиралень надвір ходити, утім хворіють не часто – загартувалися...».

Понад 200 учнів у селі Руська Мокра на Тячівщині до вбиральні зі школи також ідуть на подвір’я. Тут та ж проблема, що й у Пістрялові: всередині корпусу місця, аби облаштувати туалети, немає. Учителі кажуть, ніхто вже й не скаржиться – за стільки років позвикали, а на диво й не сподіваються. 

У Нанківській ЗОШ І–ІІІ ступенів, що на Хустщині, туалети є і зовні, і всередині закладу. «Утім внутрішні майже не використовуємо, – каже Микола Грищак, директор школи. – Найперша проблема в цілому селі – вода. Маємо два колодязі біля школи. Туалети буквально за тиждень «з’їдають» усю воду з них. Тож доводиться економити й справляти потребу надворі. Нещодавно до нас приїздив Павло Балога, обіцяв посприяти з біотуалетами й вирішити питання з водозабезпеченням у селі... Нам справді дуже потрібна поміч, самі не впораємося».
Подібна проблема і в загальноосвітній школі І–ІІ ступенів у селі Луги, що на Рахівщині. Воду тут для потреб навчального закладу дістають із 50-метрової свердловини. Утім через цьогорічну засуху вбиральні всередині змушені були «прикрити». Як тільки є вода, одразу ж переходять на «внутрішньотуалетний» режим.

У Добрянській ЗОШ на Тячівщині вбиральня теж досі на вулиці. «На внутрішню потрібні серйозні кошти. Ми стільки грошей не маємо, – каже директор Іван Решетар. – Насамперед мусимо добудувати приміщення, де були б внутрішні туалети. Якщо, до прикладу, в Тячеві або Тересві вбиральні передбачені проектними планами, то в нас як у радянські часи збудували, так і донині є». 

Голова Великого Бичкова, що на Рахівщині, Одарка Зеленко каже, в школах селища туалети також досі переважно на вулиці. «Чиновники пообіцяли, що будуть вбиральні, – каже жінка, – та грошей допоки не виділяли».

З 1974-го року учні Кам’янської ЗОШ на Іршавщині ходили у «надвірні» туалети –внутрішні тут також не передбачалися проектом закладу. Нині, розповідає директор Василь Малинкович, тут якраз встановлюють біофільтри. У приміщенні, де колись була бібліо¬тека, звели 8 кабінок для дівчат і хлопців, ще дві – для вчителів. Є рукомийники, дзеркала, вентиляція, «безбашенка» з криниці качає воду, яка вже незабаром через біофільтр виходитиме в канал». На все райвідділ освіти виділив 132 тисячі гривень. 

До Сасівської ЗОШ І–ІІІ ступенів на Виноградівщині вже навідувалися представники однієї фірми, щось виміряли, а потому показали такий рахунок, що вчителі жахнулися – 70 тисяч гривень! І це – тільки за технічну документацію. Ще стільки ж тисяч треба на все «туалетне» приладдя. Де не проведена каналізація – зробити, де не споруджене приміщення – збудувати... 

І це лише на одну школу з понад трьох сотень! Унітази в комплекті, каналізаційні труби, насосна станція для подачі води, для змивання в унітазах, сучасні біофільтри, вигрібна яма, оцементована й викладена камінням за вимогами санепідемстанції, раковини, крани… – гроші потрібні чималі. А де їх узяти іншим школам –  хіба з батьківської кишені і вчительських зарплат. 

За санітарно-гігієнічним станом убиралень наразі пильнує облСЕС. «Ми проводимо комплексний огляд шкільних і дошкільних закладів області, вивчаємо, чи дотримано норми охорони здоров’я, гігієни, вимоги побуту, харчування, зокрема перевіряємо і вбиральні, – каже Тетяна Літовченко, лікар із санітарно-гігієнічних питань Закарпатської обласної санепідемстанції. – Проблема туалетів на вулицях в області насамперед загострюється тому, що багато шкіл у віддалених гірських селах краю. Проте за місяць, і навіть за рік, це питання не вирішити. Адже в більшості закладів плани-проекти не передбачали навіть приміщення для туалетів. А на бодай якісь роботи потрібні гроші».  

Перед самим оглядом школи, зауважує пані Тетяна, керівників навчальних закладів попередньо повідомляють про приїзд спеціалістів. Тож зрозуміло, що в день перевірки в туалетах чисто, а через тиждень тут уже можуть бути авгієві стайні. «Утім ситуація в області за декілька останніх років дещо поліпшилася – багато туалетів надворі принаймні відремонтували. Раніше в нас бувало й таке, що навіть призупиняли роботу вуличних убиралень – у такому жахливому стані вони були». 
Медики зауважують: у вуличних туалетах – повна антисанітарія, адже діти не можуть тут вимити руки, а одразу ж біжать на уроки чи в їдальню. Відвідини надвірної вбиральні загрожують гельмінтами, взимку – переохолодженням організму, циститами, пієлонефритами. У майбутньому такі запальні процеси, передусім у дівчаток, можуть призвести до безпліддя.

В управлінні «футболять»

У вересні, за даними управління освіти Закарпатської ОДА, лише у 340 школах області зі 674-х були внутрішні вбиральні. Найгірша ситуація – у гірських районах області. Із 41 місцевої ЗОШ на Рахівщині туалети всередині приміщення є лише в 9 закладах, в інших 32-х учні бігають справляти потребу на вулицю. На Тячівщині із 74 шкіл, де вчиться майже 22 тисячі дітей, внутрішні вбиральні мають лише 17.
Нагадуємо, що «туалетні» дебати почалися, коли прем’єр Микола Азаров наказав позбутися вуличних убиралень у всіх школах країни. Колегу в делікатному питанні підтримав і міністр освіти Дмитро Табачник, назвавши Закарпаття поряд з Івано-Франківщиною та Рівненщиною у трійці лідерів, де ситуація з облаштуванням туалетів у школах зовсім уже «не господарська». Вказівку повісили на плечі місцевих органів влади, нехай, мовляв, гроші на шкільні вбиральні самі й шукають. Бо то ж «не такі вже й великі витрати». Як не до 1 вересня, то до 1 жовтня вже точно туалети на вулицях мали б «прибрати». 

Управління освіти і науки Закарпатської ОДА обіцяло облаштувати «теплими» вбиральнями до кінця цього року 64 школи, 2013-го – 236, 2014-го – 34. Та наразі в структурі, де мали б знати про ситуацію в області найповніше, від свої обов’язків відхрещуються. Мовляв, не в їхній компетенції ще й за туалетами стежити – і «футболять» у райони, ба навіть до... управління капітального будівництва.  Ніяких цифр не кажуть – ані в скількох школах краю облаштувати внутрішні вбиральні (чи є такі взагалі?), ані яку суму виділили та вже освоїли... 

«Жодних узагальнень на обласному рівні ми не робили, – заявила Ганна Сопкова, заступник начальника управління освіти і науки Закарпатської ОДА. – Якщо хочете довідатися про ситуацію з туалетами, звертайтеся до районних і міських відділів освіти».

Отак і бігають досі школярі до вбиралень на вулицю. Де там регіоналам до дітей і туалетів, якщо при владі лишитися треба й собі на золоті клозети назбирати. 

Олена Панько

Теги: туалети, школи

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати