По вуха в смітті

Нині непотріб з Іршави та навколишніх сіл звозять на сміттє­звалище, яке знаходиться практично одразу ж на виїзді з райцентру на території Дубрівської сільської ради. Що, звичайно, абсолютно не радує жителів Дубрівки. І справа навіть не в тому, що мешканцям шкода землю – вони вже давно звикли до сміттєзвалища під боком, адже утворене воно ще в 1970-х роках. Однак у ті часи люди не продукували стільки сміття, як нині, та й було воно переважно природного походження й невдовзі зникало природнім шляхом. За Союзу сюди звозили здебільшого відходи виробництва іршавських заводів (тому під землею й донині знаходять кольорові метали – раніше вони коштували такі копійки, що дешевше їх було викинути, ніж здавати на брухт).

Нині ж основу сміття складають пластикові вироби. З ними на іршавському сміттєзвалищі  не роблять взагалі нічого – просто привозять та висипають. І з роками територія неподалік траси перетворилася на суцільні пластикові гори.

«Через те, що сміття тут не переробляється, жителям Дубрівки ой як несолодко, – розказує депутат Іршавської районної ради від дубрівської сільради Валерій Василець. – По-перше, сміттєзвалище стало домівкою для тварин – від бродячих собак та лисиць до різних гризунів. Тому люди, які живуть неподалік звалища, не можуть спокійно тримати худобу. Трохи не встежиш за ними – і вже поніс пес чи загриз пацюк. Друга проблема – дим. Сміття регулярно горить (не можу сказати, спеціально його підпалюють чи відбувається самозаймання), а дим несе до хат мешканців і це створює реальну екологічну проблему. Зрозуміло, що займатися сміттям мала би спеціалізована компанія, яка б його переробляла, але наразі це не робить ніхто».

«Різні компанії розглядали можливість вирішити сміттєву проблему на Іршавщині, – розповідає колишній голова Іршавсь­кої райдерж­ад­мі­ніс­т­ра­ції, а нині депутат Закарпатської об­лас­ної ради Максим Хохлов, – однак до кінця ніхто так і не дійшов. Спочатку була пропозиція від угорської компанії, проте місця для розгортання робіт з утилізації на сміттєзвалищі замало, а за додаткову землю довелося би платити. Перспектива вкласти гроші, завезти власну техніку, прибирати та ще й за земельну ділянку сплачувати іноземцям не сподобалася. Останні потенційні інвестори, нібито, прибули зі Словаччини. Проте питання зі сміттям на Іршавщині і далі відкрите». Можливо, гальмує його й часта зміна районного керівництва – після виходу на пенсію Максима Хохлова в 2009 році районом керує вже третій службовець.

«Щоб вирішити проблему і при цьому дотримуватися законодавства, потрібні чималі кошти та досвідчені спеціалісти, – коментує ситуацію пан Хохлов. – На Закарпатті вже давно добре зарекомендувала себе фірма AVE, яка працює у Виноградівському, Берегівському та Мукачівському районах. Очевидно, найдоречніше було б і на Іршавщину залучити саме цю компанію. З ними активно контактував голова облради Іван Балога. Він їздив до Австрії, ознайомився з політикою, можливостями і перспективами фірми. Тож не бачу потреби нам на Іршавщині вигадувати велосипед. Якби це було у моїй компетенції, я б, звичайно, радив підписати угоду з AVE».

З AVE бачить перспективу співпраці і Хустський район. Місто Хуст уже обслуговує ця фірма, а для мешканців сіл району все вперлося в питання, де ж розмістити новий сучасний полігон для відходів. У різних населених пунктах проводили з цього приводу громадські збори, однак досі не дійшли компромісу. Відтак нині в кожному селі несанкціоноване звалище, а подекуди й не одне.

«Наразі нам не вдалося знайти достатньо аргументів, аби переконати громаду впустити австрійську фірму в район, хоча, крім прибирання побутових відходів, вона готова підтримувати соціальну сферу того населеного пункту, де розмістять полігон, – зазначив голова Хустської районної ради Василь Губаль, – будемо працювати, аби якнайшвидше зрушити це питання з місця».

Богдан Лакатош

Теги: смівття, сміттєзвалище

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати