«Нічийні» пільговики

«На автостанції не хочуть продавати пільгові квитки на приміські рейси», – неодноразово скаржаться читачі «Замку». «У касі кажуть, що продали вже 3 такі проїзні документи, а більше не дозволено», – розповів нашому виданню пан Василь, який намагався придбати квиток до Анталовців. 

Тож тим, хто «не встиг», доводилося брати квитки за повною ціною. Чому пільги є лише для обмеженого числа пасажирів? Для того, аби з’ясувати ситуацію, «Замок» звернувся в управління промисловості та розвитку інфраструктури Закарпатської ОДА. 

«Питання продажу квитків – не наша компетенція», – запевнили в структурі, яка відповідальна за транспортну галузь області, й порадили звернутися до ВАТ «Закарпатавтотранс».

Виконувач обов’язків голови правління ВАТ «Закарпатавтотранс» Йосип Кричко, своєю чергою, пояснив ситуацію так: «Пільги надають безпосередньо перевізники. На сьогодні це приватники або ж акціонерні товариства, які мають власний транспорт та угоди, укладені з Закарпатською ОДА. На їх підставі підприємці вже приходять до нас, «Закарпатавтотрансу», й укладають іншу угоду – про обслуговування на території автостанції. 

Пан Йосип пояснює, що перевізники зазвичай обмежують автостанції умовами договору. «Ось навіть тепер у нас лежить купа заяв, у яких прохання обмежувати кількість проданих пільгових квитків до 2–3 чи 5–6 – залежно від місткості транспортного засобу», – каже виконувач обов’язків голови правління ВАТ «Закарпатавтотранс». 

Аргументують підприємці це тим, що держава не надає їм відшкодування за перевезення пільговиків. Найбільш «проблемними» щодо цього є пасажироперевезення між різними адміністративними районами. Так, наприклад, якщо на рейсі Ужгород–Мукачево є пільговики-пенсіонери, то ні Мукачівський, ні Ужгородський район не хоче (у силу своїх обмежених невеликих бюджетів) брати цих пасажирів на себе і компенсовувати перевізнику різницю. Ще з внутрірайонними маршрутами якось легше, бо там усе чітко, а от у випадках, коли пільговика можна «перекласти» на сусіда, – значно складніше. 

«Перевізник просить обмежити число проданих на автостанції пільгових квитків ще й посилаючись на те, що за розкладом руху у нього є й інші зупинки, де він набирає інших пільговиків», – зауважує Йосип Кричко. 

«З одного боку, підприємців також можна зрозуміти. Їм доводиться якось виходити зі становища в умовах, коли ціни на пальне, мастила та запчастини постійно зростають. Інакше такі заробітки скоро стануть просто невигідними. Адже, подумайте, нині в нас 29 видів пільгових категорій населення та ще й багатодітні сім’ї! Я сам був свідком того, як водій автобуса Міжгір’я–Ужгород в розпачі не знав, що робити, адже з 24-х наявних місць, квитки на 16 були продані за пільговими цінами дітям із багатодітних сімей. Чоловік просто не мав, за що заправитися.

Тож певне розуміння позиції перевізників у нас є. Проте все ж намагаємося «вибивати» від них пільгові квитки, і це вже позитив. Бо раніше такого не було – і люди самі були змушені йти до водіїв, сваритися, вимагати дешевший проїзд, псувати собі нерви.Тепер з цим легше».

Як же бути в ситуації закарпатцям, для яких законодавством передбачені пільги на проїзд у громадському транспорті, але через певні обставини в касі автостанції їм відмовляють продати пільговий квиток? Йосип Кричко радить з’ясовувати стосунки не з касирами, а безпосередньо з перевізником: «Ми часто консультуємо громадян таким чином: якщо маєте пільгу, то навіть якщо в касі не продають квитка, маєте повне право, відповідно до чинного законодавства, підходити до водія, показувати йому документ, що засвідчує ваше право, і вимагати на основі нього та базуючись на угоді, підписаній між перевізником та ОДА, дешевшого проїзду. Перевізник не може вам відмовити».

Наталія Тернавська

Теги: пільги, проїзд, пільговики

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати