Музично-драматичний гурток „Сердечко”, що діє при З’єднаній школі ім. Тараса Шевченка з українською мовою навчання в Пряшеві (керівник Івета Світок), відзначив цю сумну річницю постановкою п’єси Б. І. Антонича „Довбуш” (незакінченого лібрето для однойменної опери).
Прем’єра вистави у постановці Івети Світок та за активної співпраці професіонального режисера Ліни Гвать відбулася 21 квітня ц. р. у пряшівському Руському домі, а її реприза – 4 травня ц. р. на сцені найбільшого пряшівського кінотеатру „Скала” (раніше „Токаїк”) – разом з виступом фольклорного колективу Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини „Карпатянин”, який минулого року відзначив 50-річчя свого існування.
Обі вистави, зокрема друга, пройшли на високому художньому рівні. Лейтмотивом вистави була пісня про Довбуша „Ой, попід гай зелененький”, поповнена фрагментами з українського кінофільму „Довбуш”, демонстрованими на екрані. Текст (лібрето) Б. І. Антонича було піддано певним змінам та поповнено народними піснями, танцями та звичаями русинів-українців Словаччини у виконанні колективу „Сердечко” та учнів найнижчих класів згаданої школи. Це дало виставі своєрідний лемківський колорит.
В основу вистави поставлено весілля молодої дівчини Марійки, яку змусили вийти заміж за багатого парубка Степана Дзвінку. При кульмінації весільної гостини в хату вривається група опришків на чолі з ватажком Олексою Довбушем, який мішком талярів „купує” в жениха „право першої ночі” („комора”). Марійка під час весільної ночі закохується в опришка і готова покинути нелюбого Степана, піти з Олексою „на край світа” та стати його вірною дружиною. Той теж не байдужий до неї, однак дає перевагу вільному опришківському життю. Вранці ревнивий Степан підступно вбиває Олексу. Опришки тут же готові покарати вбивцю смертю, однак Довбуш, умираючи на руках коханки просить своїх побратимів не чинити новий злочин („бо кров людська не водиця – проливати не годиться”), а поховавши його в „синіх горах” (як співається в пісні).
Вистава мала належну динаміку, багато несподіваних зворотів. Авторський текст Антонича чергувався з піснями і танцями. Все це становило одне замкнене ціле.
Бездоганно зіграли ролі головних героїв п’єси: Юрко Мушинка (Довбуш), Мартина Світок (Марійка) та Мартин Няхай (Степан Дзвінка). Не відставали від них ні інші дійові особи, зокрема члени опришківської дружини та весільні гості. Добрим був музичний супровід вистави, в якому крім акордеону (Ігор Крета) та скрипки (Іванка Світок) прозвучали народні музичні інструменти – сопілка та дримба. Та чи не найбільшим успіхом у публіки користався восьмилітній „опришок” – Ростик Лучик, в якому відчувається талант майбутнього артиста. Успіху вистави сприяло і професіональне озвучення (мікрофони на чолах учасників).
Програма вечора під назвою „Зелений май” в кінотеатрі „Скала”, центральної точкою якої була інсценація лібрета Антонича „Довбуш”, безпосередньо транслювалася в інтернеті словацькою компанією „Фольклорист” (www. Folklorista.sk), так що з нею мали можливість познайомитися глядачі далеко за межами Пряшева, а в архіві інтернету вона доступна і зараз.
Вистава варта того, щоб з нею познайомились теж глядачі інших регіонів, наприклад, гості „Лемківської ватри” в Ждині. Вона є достойним вшануванням 75-ліття смерті поета, який частину свого дитинства прожив у східній Словаччині.
Марійка (М. Світок), Довбуш (Ю. Мушинка)
Молодий опришок Ростик Лучик оплакує смерть свого ватажка
Заключна сцена вечора
Фрагменти весілля у виконанні „Карпатянина”
Частина учасників вечора
Микола Мушинка. Фото автора
Volodymyr Mazuriak 2012-05-10 / 18:00:47
Перепрошую, але юнака який грав малого опришка звати Ростислав Лучик .