До 40-ліття Музично-драматичного ансамблю ім. Т. Шевченка в Братиславі

Пригадую, як заповнювався цей рушник чарівними візерунками. Спершу це була Студія М.Лисенка, далі Клуб міста-побратима Києва,  а від 1984 року – Музично-драматичний ансамбль ім. Т.Шевченка, єдина аматорська опера в Чехословаччині. Це вони вишивали рушник сріблом-золотом – найкращими скарбами українського класичного мистецтва: музики, слова чи танцю, бо класика – це невмируща сила, це гордість кожного народу.

У моїх спогадах виринає дух незабутніх основоположників і керівників: Юрія Шереґія, Марії Ройко, Юрія Данка, Михайла Мольнара, Василя Ґренджі-Донского. Вони прагнули передати людям скарби українського мистецтва. Діяльність ансамблю  швидко завоювала собі популярність. Під назвою «Шевченківці» він гідно репрезентує національні  меншини в Словацькій Республіці.

Як заповнювався вишивкою шевченківський рушник, які імена, який репертуар сприяли тому, що сьогодні він чудово різнобарвний? На підсумки 40-ної діяльності не вистачало б сторінок, щоб назвати всіх режисерів, хормейстерів, хореографів, корепетиторів, солістів чи членів ансамблю. 22 прем'єр, більше як сто реприз в багатьох інсценізаціях, режисурах, все з новими виконавцями дійових осіб - це колосальна діяльність "вишивальниць" і «вишивальників» в рамках своїх вільних вечорів. Особливо багато чудових "візерунків" заповнили шевченківський рушник такі шедеври української опери, як "Наталка Полтавка" 8 реприз, "Запорожець за Дунаєм" 28, "Катерина" 20,  а улюблені "Вечорниці" 24 реприз. Виконавці мінялися, але хотілося б  нагадати таких визначних, як Марія Штиліха, Марія Ройко, Марія Шлоссер чи незабутній Мирон Петрашович, Юрій Свалявчик та голова ансамблю Михайло Калиняк. Тільки всі ролі - тенорові чи сопрано партії в цих операх співали Василь Грицак та Златіца Сзабоова (словачка). Не можна не згадати гостей з Львівської опери, народну артистку України Марію Галій-Моравську, народного артиста Російської Федерації Олександра Алексика, але і солістів опери СНТ Маґду Благушіакову та Павла Маурері чи соліста Словацької філармонії Павла Слов'яка. Також з найкращих візерунків, вишитих на рушнику, виділяється велика праця на ниві словацько-українських взаємовідносин в галузі мистецтва, бо багато словаків допомагали заповнювати візерунками шани і любові наш рушник.

Шевченківський рушник почався вишивати в домівках: Роланд клуб, потім в будинку культури Дарниця-Атріум і нарешті в Будинку культури Ружінов, де досі можна його знайти.

Вишиваний рушник розгортав свої візерунки й за межами Братислави. Поїздки в Чехословаччині: Прага, Пряшів, Кошиці, Меджилабірці, Гуменне, Свидник, Зволен, Нове Замки чи села: Радвань-на-Лабірці, Габура, Збудська Біла, Красний Брід, Русовце, Жігарець, а також за межами Словаччини: Австрія - Відень 4 рази, Німеччина - Мюнхен 2 рази, Франція - Страсбург і оселя української молоді Франції в Розе, Польща - Перемишль, Україна - Ужгород, Хуст, Мукачево, Тернопіль, Великий Бичків, Львів 2 рази, Київ 2 рази, Хорватія - Рієка 4 рази, Загреб.

Вишивані візерунки на шевченківському рушничкові не раз були покроплені сльозами  чи то у Мюнхені, Страсбурзі або Відні, де українці декілька століть не бачили української опери. Наприклад, в запрошенні на концерт у Мюнхені було написано:

«Вперше від 194 9 року в Німеччині маємо шану і честь побачити і пережити улюблену українському народові оперу Гулака-Артемовського і Станіслава Лудкевича  «Запорожець за Дунаєм».

В Братиславі 3-го грудня ц.р. о 17.00 год. в Малому залі Будинку культури Братислава-Ружінов був розгорнутий заповнений візерунками шевченківський рушник, щоб в святковій атмосфері пригадати 40 років його вишивання - діяльності Музично-драматичного ансамблю ім. Т.Шевченка. На сцені з вербою, пеньками, плетеним плотом, обсипаним соняшниками, і горизонтом українського села з церковцею пролунали пісні та вірші  у виконанні хору шевченківців і «Кирилометодеона» (хор греко-католицької парохії в Братиславі) під диригуванням Ладіслава Саболчака.

Шевченківців прийшли поздоровити діти Української недільної школи під керівництвом Марії Рибак.

Присутні були гості - представники Посольства України в СР  Геннадій Одарюк та Віталій Усатий, гості з українського народного хору «Карпати» на чолі з Левком Довговичем, акад. Микола Неврлий з дружиною, Володимир Провчі -голова товариства русинів і українців "Рушняк" з Хорватії, Михайло Чорний, голова Словацько-українського товариства та інші. Не бракували і потомки основоположника ансамблю Ю.Шереґія.

Один етап колосальної праці, заповненого вишиваними візерунками шевченківського рушника, завершився. Тепер простеляється чистенький, біленький, кроснами тканий рушник, який буде треба заповнювати новими візерунками. Скарбниця українського мистецтва - це глибока криниця, з якої можна черпати і вишивати все нові і нові візерунки! Дай Боже сили і охочих ентузіастів, любителів українського слова, музики, щоб могли вишивати новий ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РУШНИК.

Ольга  Грицак. «Нове життя», 15.12.2011 р., Пряшів

Теги: ансамбль, Шерегій, Братислава, Словаччина

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати