Українці Словаччини видали у Пряшеві оперу "Князь Лаборець" окремою книжкою

З того часу минуло вже повних 20 років. Аж нарешті… Нарешті з ініціативи видавця Ладислава Цупера опера на днях вийшла в Пряшеві окремою книжкою за фінансової підтримки Фундації Дерев’яна церква Габура. Книжка містить партитури опери  «Князь Лаборець» на три дії та цикл пісень для сопрано і піаніно Володимира Любимова на слова Іллі Галайди.  

На жаль, запис опери ужгородської прем’єри не вдалось зберегти. Поява партитури опери є наочним прикладом творчих зусиль української творчої інтелігенції Словаччини і закликає нас бути гордими, таж небагатьом національним меншинам республіки вдалось власними силами створити свою оперу. Нашій національній меншині це вдалося і всупереч тому, що над нею нависав і в наш час ще в більшій мірі нависає нещадний дамоклів меч, що постійно меле і всіляко перемелює її в чужорідному морі.    

Тож пропонуємо увазі читачів слова незабутнього Володимира Любимова з його передмови до опери.

                                                                                                      Мирослав ІЛЮК

Володимир Любимов

Про Лаборець, Лаборця та себе

Дзвінким кришталевим струмочком на схилах Бескида, що над Чертіжним, починається Лаборець. Із струмочка - потічок, із потічка - річка та й ріка. Несе Лаборець свої води долинами, рівнинами, через Тису та Дунай аж до безкрайнього Чорного моря. Несе в них радість і сум, вісті про народження і смерть, і солоні сльози людини, що споконвіків живе на його берегах, обробляє землю, сіє пшеницю, творить і роздає добро.

Проходила вздовж Лаборця історія. Чергувалися набіги, війни, мінялися пани, проливалася кров і косила смерть, змагалися неволя і свобода, родилося нове життя й нові надії.

Хто кому дав ім’я - ріка князю, або князь річці, скільки правди у легендах про хороброго князя, заступника народу, що загинув від руки свого ж дружинника-зрадника - хтозна?

Так чи інакше, слово Лаборець (і князь, і ріка) має ще й сьогодні немалу емоційну силу й вагу, має значення символу, який переплетений з життям нашого народу, пов’язаний з давніми його подіями і легендами.., і, може, й справді важко було знайти більш відповідну тему та назву музичної драми про наше минуле, про найосновніші вартості нашого життя.

З дитячих років звучали в моїй голові співи рідного краю - колискові, весільні, баладичні, парубоцькі, які вечорами лунали по селу й полонили його, веснянки і дівочі хороводи на Гірці біля церкви, шуміли карпатські ліси, мов найкращий передзвін весни і літа, осені і зими...

Все оце перелилося, переплавилось на сторінки партитури про Лаборця, стало основою опери, і я сподіваюся, що моя музична мова та мої музичні почуття - щирі, правдиві і відверті, як правдивою була доля нашого народу, - будуть близькі й зрозумілі людям, які сторіччями пронесли й зберегли свої духовні вартості, які проти злу та насиллю захищали себе силою духу, правдою і добром.

Тому хочеться вірити, що князь Лаборець із глибин віків промовить і до нас, до нашого сьогодення і допоможе нам відстояти наше «право на життя», щоб «спокій в хижах та долинах» панував в нас навіки - таж і сьогодні «під сонцем місця є доволі»!

Теги: Лаборець, опера

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати