Ще будучи студентом В.Кальна 1947 року разом з вище названими учителями виставляв свої твори на загальноукраїнській виставці образотворчого мистецтва у Києві. Одну з його картин вже тоді купив київський Музей українського мистецтва.
У 1948 році В.Кальна разом з батьками-словаками переселився у Словаччину. У 1950 році він поступив на філософський факультет Карлового університету в Празі, де вивчав історію мистецтва. Паралельно відвідував лекції та семінари у Празькій академії кіномистецтва (FAMU) а одночасно вчився і у Вищій школі економічних та політичних наук у Празі. Вищу художню освіту він закінчив 1950 року із званням „академічного художника“ і разом з дружиною повернувся у Кошиці.
Тут він поглинув у надзвичайно активне громадсько-політичне життя. Часто їздив за кордон, зокрема у Францію та Італію, де знайомився з найновішими течіями в образотворчому мистецтві. На художню творчість в нього залишилося не багато часу та все ж таки створив десятки картин, які є значним збагаченням словацького образотворчого мистецтва. Його картини виставлялися на багатьох виставках дома і за кордоном.
В.Кальну було обрано членом Президії Центрального комітету Союзу словацьких художників у Братиславі, а від 1959 року він був директором Східнословацької картинної галереї в Кошицях. На жаль, його життя трагічно обірвалося на 38 році – утопленням під час купання.
Життя і творчість художника на кошицькій виставці представила її кураторка Ґабріела Гащакова. Вона підкреслила значний вплив на імпресіоністичну творчість В. Кальни закарпатської школи живопису, зокрема Ернеста Ерделі, який давав йому приватні уроки малювання ще у початковій школі, а в художньому інституті був його улюбленим учителем.
У відкритті виставки брали участь – проректор Закарпатського художнього інституту ім. А.Ерделі в Ужгороді Наталія Ребрик та директор видавництва „Ґражда“ Іван Ребрик. Вони вручили організаторам найновіші закарпатські видання, між ними книгу про Е. Ерделі Івана Небесника 0та „Науковий вісник ЗХІ“ зі статтею про Войтеха Кальну.
На виставці, яка потриває до 20 вересня ц. р., представлені твори із приватних колекцій дочок В.Кальни Тамари Хадрабової та Соні Гавлікової.
Автопортрет Войтеха Кальни,1962, олія, 50х70 см
Сім’я в саду 1952, олія, 74х60 см
Тамарка, 1959, 37х26 см
Дочка В. Кальни Тамара в розмові з автором статті
Гора Чінґова, 1957, олія 59х70 см
Бузок, 1960, олія, 52х60 см
Романтика Високих Татер, 1960, олія, 31х37 см
Село у зимі 1962, олія, 80-60 см
Визволення Кошиць, 1964, 25х34,5 см
Фото на згадку на фоні автопортрета В. Кальни. Зліва: Магда Мушинка, Соня Гавлікова (дочка), Микола Мушинка, Тамара Хадрабова (дочка), Іван Ребрик, Наталія Ребрик
Микола Мушинка
Фото автора