У післявоєнні роки у маєтку розмістився будинок молоді, потім – середнє професійно-технічне училище. Довгий час будівля була у занедбаному стані. У 1996 році держава викупила будівлю у приватного підприємця. У 2010 році вона стала власністю міста Сніна. І лише рік тому відреставрована на кошти громади міста за ініціативи мера Штефана Міловчіка. Споруда, що руйнувалася роками, отримала друге життя. З середини 2013 року там облаштовані чудова картинна галерея, музей, бібліотека. Подвір’я маєтку прикрашає фонтан, у вигляді статуї Геркулеса, що бореться із триголовим драконом (неофіційний символ міста Сніна). Відомо, що скульптура була відлита у 1841 році. Цікаво, що ідентична статуя знаходиться і на подвір’ї Закарпатського краєзнавчого музею в Ужгороді (могутній Геркулес-Геракл от-от подолає отруйну Лернейську гідру. Скульптура виготовлена в 1842 році в Унгварі).
У програму культурно-мистецької акції ввійшли виступи фольклорних колективів як дитячих, так і дорослих з міст Словаччини, а також виставка-ярмарка робіт майстрів народної творчості. У залах маєтку було презентовано креативні тематичні виставки. Свою творчість продемонстрували учасники дитячих шкіл мистецтва та відомі митці. Протягом усього дня працювали дитячі ігрові майданчики та палатки, де можна було посмакувати пивом, ковбасками та кавою. У рамках днів міста проходив і фестиваль виготовлення пирогів. Їх і готували і варили на подвір’ї маєтку.
На окрему увагу заслуговує і концертна програма. Гарний професійний рівень продемонстрував чоловічий хор “Русинія” з міста Гуменне. Попри те, що хор розпочав свій творчий шлях три роки тому, він здобув заслуженої слави і широкого визнання як вдома, так і за кордоном. “Русинія” репрезентує традиційну народну культуру русинів Словаччини – в історичному минулому жителів Підкарпатської Русі. Любов до народної пісні об’єднала студентів, інженерів, менеджерів, учителів, селян – усіх ентузіастів благородної справи, хто не мислить своє життя без пісенної творчості. Як відзначив засновник хору Ладислав Федич, колектив покликаний зберігати й популяризувати народні русинські та українські пісні. Учасники хору збирають і записують народні пісні, виконують їх в автентичній манері.
Незважаючи на те, що іршавчани прибули у Сніну ще обідньої пори, але «хазяйнувати» на сцені почали аж о шостій годині вечора. Однак нудьгувати не довелося, бо мали можливість оглянути каштіль (маєток), ознайомитися із творами картинної галереї, покуштувати пива, оглянути виставку робіт народних майстрів. Приємно, що на свято прибув і почесний голова Центральної Ради союзу русинів-українців Словаччини Іван Лаба. Тепло поспілкувався з учасниками, згадав багато цікавих творчих моментів. Відтворив у пам’яті події, пов’язані із проведенням в Іршаві Всеукраїнського пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна та інших культурно-мистецьких акцій.
Кожний колектив, що брав участь у концерті, демонстрував свою майстерність протягом 30 хвилин. Це цілком достатньо, щоб запалити публіку і викликати симпатію у глядачів. Особливо піднесений і святковий настрій присутнім створювала ведуча «Іршави», неперевершена фіглярка Наталія Менчук. Миттєво уловивши настрій глядачів, вона підтримувала мажорний лад протягом усього виступу. Гумористичні замальовки перепліталися із патріотичними настроями, за що висловлюємо їй сердечну подяку. Жителі Сніни декілька разів почули слова «Україна», «Закарпаття», «Іршава», «дружба», і навіть на піднесене «Слава Україні!» дружно відповіли: «Героям слава!».
Ансамбль злагоджено виконав в’язанку коломийок Закарпаття, танець “Бубнарський” (“Ардярський”), що зірвало бурхливі овації. Зі сцени звучала закарпатська народна пісня “Ой Маріко, добра будь”. Спільно з хором лікарів Іршавщини ансамбль виконав закарпатські народні пісні “Міла моя, примілена”, “Як ми прийшла карта руковати”. Остання звучала неймовірно актуально, зважаючи на воєнні події, які нині відбуваються на Сході України. Гарно виступили і солісти Юрій Танько «Не буду ся женити» та Василина Онисько .
Крім виступів у режимі Non-stop, іршавчани практикують і такий вид роботи з глядачем, як «похід у люди» – своєрідний майстер-клас із хореографії. І як виявилося, дуже успішно. Бажаючі мали нагоду розучити найпопулярніші рухи танців “Сколомийка” та “Увиванець”, а закарпатці ближче познайомитися з публікою. А допомагав новоспеченим танцюристам артистичний і говіркий Юрій Буряс.
Ансамбль “Іршава” уже давно став своєрідною візитівкою Іршавщини і не тільки. Останнім часом він поповнився талановитою молоддю, професійними музикантами, хореографами. Основу репертуару складають пісенні й обрядові традиції Іршавщини, Закарпаття. У концертних програмах органічно переплітаються народний гумор, танок, фольклорно-етнографічні картинки, мелодії багатонаціонального краю.
До слова, минулого року у смт Воловець, де народний фольклорний ансамбль “Іршава” брав участь у фестивалі коломийки “Дзвінкі перлини Верховини”, Надія Іванівна Мельник-Гудь познайомилася із керівником хору “Русинія”, який був присутнім на святі і схвально відгукнувся про виступ колективу. Але творчі зв’язки тоді як зав’язалися, так не укріпилися, бо контакти були втрачені. Тому приємною несподіванкою була зустріч колективів у місті Сніна.
На прохання хористів “Русинії”, які прийшли провести колектив, уже перед від’їздом біля автобуса “Іршава” виконала кілька закарпатських та українських народних пісень. Шквал оплесків та усмішок викликало виконання пісні “Дай ми, мила, дайми”. Це було своєрідне змагання у переспіві куплетів, які по черзі виконували жіноча та чоловіча групи ансамблю, де домінував не просто гумор, а гумор із перцем. Серед жінок найоригінальніші і вишукані куплети заспівувала Наталія Менчук. Не пасли задніх і чоловіки. Миттєво складати пісенні рядки виділялися кмітливістю і спритністю Юрій Буряс та Сергій Шпортень. Останній ще й з азартом вистукував на бубні. А виконувалося це все під акомпанемент баяна, яким вправно володіла Надія Мельник-Гудь. Учасники «Русинії» довго не могли приховати свого захоплення від почутої імпровізації, і, користуючись нагодою, все акуратно записали на відео. Саме такі зустрічі у неформальній обстановці дають можливість розкритися талантам, відчути красу і неповторність народних пісень, оригінальність мови, багатство музичного матеріалу.
Поїздка колективу на свято відбулася за сприяння Івана Тужеляка – завідувача відділу міжнародних зв’язків у галузі культурно-освітньої діяльності та народної творчості Обласного організаційно-методичного центру культури (в.о. директора Ганна Дрогальчук) за підтримки начальника відділу культури і туризму Іршавської районної державної адміністрації Ганни Матіко, яка і супроводжувала колектив до Сніни.
Володимир Мишанич для Закарпаття онлайн
, Закарпаття онлайн.Спецпроєкти