У Пряшеві вшанували 200-річчя Шевченка (ФОТО)

Її організаторами були: Генеральне консульство України у Пряшеві, Наукове товариство ім. Шевченка у Словаччині, Асоціація україністів Словаччини, Союз русинів-українців Словаччини, Спілка українських письменників Словаччини, Музей української культури у Свиднику, Кафедра україністики Пряшівського університету та Методично-педагогіч-ний центр у Пряшеві. Програму уклав і її конферансьє був автор цих рядків.

В роботі конференції брало участь понад 80 людей, і було зачитано 17 доповідей (із 19 заявлених). Частину з них було опубліковано у першому цьогорічному номері журналу „Дукля” (головний редактор Іван Яцканин), повністю присвяченому шевченківському ювілею.

Головну доповідь „Актуальність спадщини Т. Г. Шевчнка і сучасний стан її дослідження” виголосив директор Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України Микола Жулинський. Він наголосив на актуальності творів Т. Шевченка для сучасних політичних подій в Україні. При цій нагоді він від імені свого інституту подарував українським установам Пряшівщини найновіші видання творів Т. Шевченка і праць про Шевченка, між ними чотири об’ємні томи „Шевченківської енциклопедії”  (із шести досі виданих), факсимільні перевидання „Кобзаря” 1840 року, рукописів „Більшої книжки” та „Трьох літ” факсимільне відтворення польськими літерами рукописної книги „Wirszy T. Szewczenka 1844 roku: Kobzaŕ 1840, Hajdamaki 1841 та Hamalija 1843“, монографію Івана Дзюби „Тарас Шевченко” та інші.

Генеральний консул України у Пряшеві Ольга Бенч виголосила доповідь „Тарас Шевченко в українській музиці”. Закарпаття на конференції представляла Наталія Ребрик, проректор Закарпатського художнього інституту ім. Ерделі в Ужгороді, доповіддю „Тарас Шевченко

в літературі Закарпаття 20 століття”. І вона подарувала організатор-рам конференції останні книжки ужгородського видавництва „Ґражда”, директор якого Іван Ребрик (її чоловік) брав участь у конференції разом з дочкою Лесею та сином Андрієм. Вони, між іншим, привезли у Пряшів, щойно видану монографію  „Вірний син Пряшівщини”, присвячену життю і політично-громадській діяльності Василя Капішовського (1914-2002).

Богдан Зілинський з Праги, не маючи змоги прибути на конференцію особисто, надіслав свою доповідь „Чеське шевченкознавство: традиції, сучасний стан і перспективи” у письмовій формі.

Всі іншу доповідачі були зі Словаччини. Патріарх словацької шевченкіани 98-річний Микола Неврлий із Братислави (автор двох книжок та 76 статей про Шевченка) надіслав свою доповідь „Моя шевченкіана та її рецепція на Пряшівщині” теж у письмовій формі разом з вітальним листом учасникам конференції.

Дочка найвизначнішого українського театрального діяча Словаччини Юрія Шерегія (1907-1990) Ольга Грицак із Братислави на основі документо-ваних спогадів її батька розповіла про його внесок в театральну шевченкіану. Михайло Роман розглянув рецепцію художніх творів Шевченка у Словаччину. Владислав Грешлик – портрети Тараса Шевченка у творчості художників Словаччини. Любиця Бабота – переклади Шевченка угорською мовою. Марія Няхай – шевченкіану у фондах Пряшівської Державної наукової бібліотеки.

Інші доповідачі, згідно з темою конференції, обмежили свої виступи на територією Пряшівщини.  Йолана Голенда, Йосиф Шелепець та Марія Чижмар розглянули проникання творів Тараса Шевченка до русинів-українців Словаччини – від другої половини ХІХ століття по сучасність (кожен з іншого аспекту). Іван Яцканин, Анна Чаварга та Мирослав Ілюк розглянули шевченкіану на сторінках ними редагованих українських часописів: „Дукля”, „Дружно вперед” та „Нове життя”. Працівники Музею української культури у Свиднику Надія та Йосиф Вархоли розповіли про багату шевченкіану у фондах їхнього музею, а вчителька З’єднаної школи Тараса Шевченка з українською мовою навчання Івета Світок  - про історію школи та вшанування її патрона учнями та викладачами.

Микола Мушинка познайомив присутніх з найціннішими експонатами своєї приватної шевченкіани, яка нараховує понад триста книжок. Є серед них прижиттєві видання творів Т. Шевченка, перші безцензурні видання його творів: - празький „Кобзар” 1876 року, женевський мініатюрний „Кобзар” 1878 року, женевські „Поезії Шевченка заборонені в Росії” 1880 року, рідкісне бібліофільське видання „Гайдамаків” Шевченка із вступною статедю Д. Яворницького та ілюстраціями О. Сластіона (Санкт-Петебурґ 1886), документи Шевченківського відділу Музею визвольної боротьби України в Празі 1935-1948 років тощо. Детальніше я розглянув чотири празькі видання творів Шевченка періоду Другої світової війни, про які невільно було згадувати ні в Радянському Союзі, ні у післявоєнній Чехословаччині.

В дискусії виступило 13 людей. Позитивно оцінивши хід конференції, дискутанти доповнили окремі доповіді новими фактами. В заключній резолюції учасники засудили посягання Росії на суверенітет України та закликали організаторів подбати про видання матеріалів конференції окремим збірником.

Під час обідньої перерви учасники конференції оглянули простори З’єднаної школи ім. Тараса Шевченка та виставку праць учнів до ювілею свого патрона.

Увечері того ж дня у пряшівському кінотеатрі „Скала” відбулася урочиста академія, присвячена 200-літтю з дня народження Т. Г. Шевченка режисерами якої були Ліна Гвать та Івета Світок. В ній драматично-співацький гурт З’єднаної школи ім. Т. Шевченка „Сердечко” разом з танцювальним колективом „Карпатянин” представив фрагменти інсценації поеми Т. Шевченка „Наймичка” та п’єси М. Чумарної „Відкуплення”. Кошицький хор „Карпати” під диригуванням Левка Довговича  виконав „Заповіт” та інші пісні на слова Т. Шевченка. Віршами та піснями програму академії збагатили індивідуальні співаки та чітці-декламатори: Г. Ванчик В. Гащак, Л. Бічей,тріо Світкових та фольклорна група із Ряшева.

В кінці урочистого концерту його учасникам подякував М. Жулинський, Генеральний консул України О. Бенч та гола ЦР СРУС

П. Сокол, а від оргкомітету конференції – автор цих рядків.

І конференція, і академія була достойним вшануванням 200-ліття найвизначнішої постаті в історії України.

В суботу 15 березня гості з України відвідали місто Бардіїв та Музей української культури у Свиднику, де їх директор музею М. Сополига провів всіма трьома експозиціями: культурно-історичною, Музеєм під відкритим небом та Галереєю ім. Дезидерія Миллого. Про свої враження від побаченого М. Жулинський в книзі відгуків, між іншим, написав: „Я вражений експозиційним багатством Музею, його складовою – музеєм народної архітектури і побуту, картинною галерею. Цей комплекс – дивовижна цінна скарбниця української культури, яка так любовно плекається, зберігається великим подвижником музейної справи –українським патріотом Мирославом Сополигою та його колегами. Честь і слава Вам, дорогі колеги і друзі!”

Микола Мушинка. Фото Магда Мушинка та Леся Ребрик

Конференцію відкрив голова Центральної Ради Союзу русинів-українців Словаччини Петро Сокол

Головну доповідь на конференції зачитав Микола Жулинський з Києва

Микола Мушинка вів весь хід конференції, а в доповіді розповів про найцінніші книги власної шевченкіани. З правого боку – Генеральний консул України Ольга Бенч

Шевченкіана, подарована М. Жулинським українським установам Пряшівщини

Частина учасників конференції

Частина шевченкіани із приватної бібліотеки М. Мушинки

Учасники конференції перед будинком З’єднаної школи ім. Т. Шевченка

Танцювальний „Карпатянин” із Пряшева

Хор „Карпати” із Кошиць

Співацько-драматичний гурт „Сердечко” із Пряшева

В ролі молодого Шевченка виступив Юрій Мушинка

Частина глядачів конференції

Гості з України в Музеї народної архітектури у Свиднику. Зліва Магда Мушинка, Івана та Леся Ребрики, Микола Жулинський, Андрій Ребрик, Мирослав Сополига, Наталка Ребрик та Микола Мушинка

М. Жулинський записує свої враження у Пам’ятну книгу Музею української культури.

Закарпатські учасники святкування 200-ліття Т. Шевченка поклали квіти до Пам’ятника жертв Голодомору в Україні 1932-33 рр.

Теги: Шевченко, Пряшів

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати