Похорон розпочався прощальною промовою нинішнього шефа Піддуклянського ансамблю (в якому співак працював майже пів століття) Володимира Марушина, після якої колишня солістка ансамблю Марія Мачошко в супроводі акордеоніста Ігоря Крета заспівала улюблену пісню Руда „Там за горою” – про смертельну розлуку голуба з голубкою. Колишні колеги Руда по роботі і нинішні члени Піддуклянського ансамблю віддали шану своєму товаришеві піснею на слова Т. Шевченка „Як умру то поховайте мене на могилі”, яка входила до основного репертуару співака. Цією піснею ансамбль вшанував не лише свого колишнього члена, але й 200-ліття генія України, яке припадає саме на ці березневі дні.
Після церковного похорону довжелезна процесія супроводжувала машину з труною небіжчика буквально засипану вінками та букетами квітів з Будинку смутку до могили на цвинтарі, де відбулося останнє прощання з небіжчиком. Великий букет білих хризантем до могили співака поклала й Генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч.
Такого урочистого похорону Пряшів давно не зазнав і мабуть ще довго не зазнає. Це була наочна демонстрація пошани широкої громадськості до улюбленого співака, який підняв просту народну пісню до рівня високого мистецтва. Віримо, що до його могили стежка не заросне.
Микола Мушинка. Фото автор
Від імені Піддуклянського ансамблю з Р. Смотером попрощався нинішній його директор В. Марушин.
Марія Мачошко та Ігор Крета на прощання з Р. Смотером виконали його улюблену пісню про розлучення голуба з голубкою
Хорова група нинішнього Піддуклянського ансамблю (в „цивільному”) попрощалася з Р. Смотером піснею на слова Т. Г. Шевченка „Як умру то поховайте мене на могилі”.
На свіжу могилу Р. Смотера квіти поклала і Генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч.
Найближча рідня та священик над могилою Р. Смотера
Труну з тілом Р. Смотера опускають в могилу.
Незначна частина людей, які прийшли попрощатися з улюбленим співаком