В останні десятиліття це свято запустило коріння і в русько-українських селах Словаччини – греко-католицьких і православних.
У моєму рідному селі Курові Бардіївського округу в останній день „старого” року вже п’ятий рік підряд виголошують незалежну „державу” –„Курівське королівство” , а на „інавгурацію” цієї новоствореної „держави” одна із місцевих організації (сільрада, сільськогосподарська артіль, пожежники, мисливці) жертвують … живу свиню. Цього року свиню спонсорував голова місцевої сільськогосподарської артілі Мілан Пітух. На моє запитання про походження його „офіри” він відповів: „В Курові уж ниякой свині не маме; зостали ту лем сами чесни люде; мусив єм ю купити в сусіднім дружстві”.
О першій годині пополудні привезли свиню на площу перед сільським урядом. Там її група місцевих функціонерів на чолі з досвідченим м’ясником заколола перед очима великої кількості жителів села і тут же на місці опрацювала традиційним способом. Спочатку свиню кип’ятком опарили в кориті, потім повісили на гаки, вибрали з неї внутрішності, розчетвертували і готове м’ясо занесли у сільську кухню, що знаходиться поряд. „Королева”, аби заохотити „челядь” до праці, особисто пригощала горілкою не лише її, але й усіх дорослих присутніх.
В кухні чоловіки порізали м’ясо на дрібні шматки і передали жінкам, які з м’яса, печінки, крові і кислої капусти підготували 380 порцій справжніх „королівських” делікатесів, яким не вирівняється страва у найлюксуснішому ресторані.
А хто з’їв таку кількість страви?
Депутати сільської управи вже напередодні Сильвестрія рознесли в кожну хату спеціальну валюту – „курівські долари”, за які увечері наступного дня (31 грудня) можна було купити добру порцію „забіячкової” їжи. А як „королівську” премію, кожна сім’я одержала двосерійний „діві диск” із записом програми червневого міжнародного фестивалю „Світ прийшов до Курова”, який відбувся у селі вже третій раз за участі фольклорних колективів національних меншин з Китаю, Чіле, Угорщини, Польщі та Словаччини в присутності трьох тисяч глядачів. І все це жителі села дістали безплатно, як подарунок спонсорів та сільського уряду. Майже весь останній день „старого” року селом із репродукторів лунали колядки, щедрівки та новорічні пісні.
Перед північчю площа перед сільським урядом заповнилася людьми, переважно молодю. „Кельнери” винесли туди великий казан з вареним вином і кожному дорослому налили стакан цього еліксиру. Знов таки безплатно. Можна було підходити і за „добавкою”. Точно о півночі модератор та один з головних організаторів програми Мілан Буйда передав слово „королеві” – старостці села Марії Шпирко, яка привітала своїх „підданих” з Новим роком і подякувала їм за добру працю в „старому”році. Її промову супроводжував могутній фейєрвек, який освітлив не лише землю, але й небо.
Слідували традиційні вінші найстаршого учасника цього видовища (автора цих рядків), але й наймолодших дівчаток: внучки старостки, дочок модератора та місцевого активіста Мартина Молчана. „Завінчувати” прийшли і мешканці ромської колонії з нижнього кінця села („аби ґаздівство догори ішло”).
Весела забава продовжувалася майже до світанку. Ніхто не був втомлений. Навпаки – всі були задоволені, бо з радістю й оптимізмом вступали до Нового року.
Микола Мушинка. Фото автора
Новорічна ялинка перед сільським урядом
„Чунь-чунь, чунонька, чекає тя папонька з нового коритонька!”
А її вбили, на гаки повісили і розчетвертували
Ціле село дивилося як кололи свиню
Головний спонсор „забіячки” Мілан Пітух: „Уж не маме в селі жадной свині, лем самих чесних людей”
„Королева” Марія І із своїм радником Міланом слідкують за фейєрверком
Наймолодші курівські вінчовнички
Вінчовнички з ромської колонії