Нова православна церква в південній Словаччині (ФОТО)

Церква нова, мурована, але оббита деревом, так що виглядає як класична дерев’яна церква в давньоруському, але й у лемківському стилі. Її настоятелем і будівником є о. Петро Бобак (37 р.) батько якого, теж православний священик, „реоптував” із села Грушвиця в Україні 1968 року до свого рідного села Розтоки Свидницького округу, де мешкає по сей день.

Петро Бобак після закінчення основної школи у Свиднику та електротехнічної промислової школи в Пряшеві був висланий на чотирирічне навчання в іконописну школу Московської духовної академії

в Загорську (1996-2000). Отже, в Загорську він став професіональним іконописцем. Після повернення у Словаччину він продовжував навчання на Богословському факультеті Університету ім. П. Й. Шафарика у Пряшеві, одружився з дочкою „реоптантів” Марією Крушко (із с. Хмельової), а в 2002 році прийняв сан священика з рук єпископа Николая.

Першим його приходом була православна парафія в Курові Бардіївського округу, однак там він довго не зігрівся, оскільки не захотів служити за новим григоріанським календарем. Його було направлено  „до своїх” – реоптантів у с. Гонтянське Моравце, де він купив для себе стару хату, а богослужіння перші два роки відправляв у „старому” будинку культури, одну кімнату якого пристосував до церковних потреб, тобто побудував там іконостас зі всім церковним устаткуванням. 

Його парафія невеличка – 36 людей, з них „активних” лише половина. Ця невеличка громада без якої-небудь фінансової допомоги зовні в 2002 році приступила до будівництва церкви на фундаменті „літньої кухні” священика (5х5 м). Будували без яких-небудь планів, за порадами священика і під його керівництвом. По суті, він сам зводив стіни з цегли й оббивав їх деревом, аби в середині було тепло і приємно, а зовні виглядало як традиційна рублена будова, типова і для нашого краю.

На моє запитання, де отець Петро навчився будівельному ремеслу, він відповів: „Мій дід був чудовим теслярем і мурником, а я йому часто допомагав і придивлявся його майстерності, не думаючи, що це мені колись пригодиться”. Церква вийшла на славу. Ніде в околиці такої нема. Бані і дзвони купували: дещо у Словаччині, дещо в Польщі, дещо в Україні. Поступово її поширили і думають ще поширювати, щоб Божий храм могли відвідувати і клієнти з Росії та України, кілька сотень яких щороку лікуються в курорті Дудінце.

Священик живе із сім’єю у своїй скромній хаті поряд і разом із своєю дружиною (прекрасною співачкою, яка в церкві виконує роль дяка) служить Службу Божу щодня, а в неділю та свято ще й утреню та вечірню.

Діти – Максимко (10 р.), Олексій (8 р.) та Параска (6 р.), відвідують недалеку  словацьку школу. За церквою є в них невеличкий город, сад, пасіка з п’ятьома вуликами, туалет, курятник, гусятник, майстерня, склад тощо, - все як у доброго господаря. 

Весь вільний час отець духовний присвячує будівництву церкви, для якої самотужки створив прекрасний іконостас і власноручно розписав усі ікони. Під час моїх відвідин цієї мініпарафії в його хаті „сушилися” дві щойно написані на дерев’яних дошках великі ікони. А пише він їх в традиційному давньоруському стилі. Значна частина церковного інвентаря привезена з України, де і священик, і його прихожани часто бувають. Регулярно вони відвідують найбільшу святиню Західної України – Почаївську лавру.

Гордістю храму є вісім дзвонів різної величини на найвищій вежі. На них о. Петро з матушкою щодня виконують гідну подиву музику.

Хоч церква в Гонтянських Моравцях ще не зовсім закінчена, о. Петро вже має готові плани для будівництва дальшого православного храму – в селі Нова Баня Жарновіцького округа, де, згідно з останнім переписом населення 2011 року, є понад 80 православних віруючих, головним чином, реоптантів з України. Для них о. Петро відправляє богослужіння у підвалі одного з комунальних будинків, побудованих для реоптантів. Сільський уряд села Нова Баня подарував православній громаді площу для побудови церкви, набагато просторішої (але й набагато дорожчої) ніж в Гонтянських Моравцях. Вся документація для нової церкви вже здана у відповідні уряди. „Як тільки одержимо будівничий дозвіл (stavebné povolenie), а сподіваємось одержати його в січні 2014 року, розпочнемо будівництво” – не без гордості заявляє трудолюбивий священик. І з немалим сумом додає: „Без допомоги зовні ми в нинішній економічній кризі навряд чи дамо собі ради, а будівництво церкви ми повинні завершити до кінця 2018 року”,  –  каже о. Петро. – „Тому ми будемо дуже вдячні за кожну матеріальну чи фінансову пожертв на цей Божий храм, побудований на крайній точці колишньої Великоморавської держави, христіанізованій святими Кирилом і Методієм”.

Грошові пожертви можна слати на банковий рахунок: 

VÚB 227 35 86 755.

Микола Мушинка. Фото автор

Православна церква в с. Гонтянське Моравце.

Вхід у церкву Успенія Матері Божої.

Іконостас церкви, розписаний о. Петром Бобаком

Бічний вівтар, присвячений Почаївській Божій Матері

Звук цих дзвонів – справжня симфонія.

Хрест перед церквою.

„Матушка” Марія не лише зразково дбає про свою святиню, але й допомагає чоловікові при богослужіннях, виконуючи роль дяка.

о. Петро у своїй хаті, яка служить п’ятичленній сім’ї кухнею, їдальнею і спальнею.

Теги: церква, Словаччина

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати