Перемога – не за горами

Слово епіцентр завжди  у мене асоціюється з вулканом і землетрусом. Іду по вулиці О. Гончара, я вже на Ярославому Валу, спускаюсь по Прорізній ближче до Хрещатика. Я вже зовсім близько і чую: «Банду геть!» Перед очима пливуть широкі потоки людей, нагадуючи гарячу лаву вулкану. І всі на Майдан Незалежності (на «Євромайдан»), аби відстояти європейське майбутнє. Відстояти власну гідність і права. Однак люди  декларують не лише  своє зусилля бути  складовою Європи, європейського простору, євроінтеграції, але  вирішити і доказати, що  долю народу має вирішити народ. Акція громадянська. Плакати і транспаранти наповнені власною думкою. Люди вирішили: Мовчати неможливо! Нація прокинулася. Українці  світові показують, що хочуть жити в нормальній цивілізованій  країні.

Я бував тут  під час «Помаранчевої революції». Яка різниця? На «Євромайдані» багато молодих людей, які народилися вже у незалежній Україні, і хочуть жити зовсім по-іншому, ніж їм пропонують окостуваті політики.

На євросцені політики, митці, майстри пера. Письменники не мовчать. Я чую дуже знайомий голос. Це ж виступає поет, громадський діяч Дмитро Павличко. У нього стільки енергії, що йому може позаздрити будь-котрий молодший колега. Свою енергію міг би роздавати й іншим. І роздає. На трибуні бував і письменник Юрій Андрухович. Він, до речі, мав бути на презентації у Відні, але знає, що бути на Євромайдані набагато важливіше. Він  наголошує і розбиває версію про те, що це всього тільки боротьба за владу. «Це революція – значно більше, це боротьба за людське в людині. Наша мета – отримати країну, у якій януковичі, азарови та інші тітушки неможливі»

 Не менш цікавими є і виступи, реакції  інших письменників, митців. Відома письменниця Оксана Забужко твердить, що Євромайдан – це обличчя молодої проєвропейськи налаштованої України. Письменник, журналіст, кіносценарист та найбільш перекладаний український літератор Андрій Курков  каже і водночас застерігає: «Молодь хоче жити в майбутньому, і хоче, щоб воно було світлим і європейським. А особи похилого віку хочуть жити в минулому і намагаються нав’язати це «минуле», як норму всім іншим поколінням. Якщо «політичні старики» не відмовляться від нав’язування нам своєї ностальгії, то влада в один прекрасний момент «омолодиться» не найприємнішим для старшого покоління способом. Час іде швидко. Але в часи політичної та соціальної нестабільності він прискорюється і наближає зміни». Прозаїк Наталка Сняданко  заявляє, що те,  що відбувається в країні, – це звільнення від страху. В руках у мене примірник дайджесту новин «Віче» (№ 5, 5 грудня 2013 р.), який виходить  тричі на день, де атмосферу майдану накреслив і виконавець гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук: «Україна сьогодні розділена не на тих, хто розмовляє українською, а тех, кто говорит по-русски. Не на тих, хто за вступ в ЄС і проти нього. Не на Схід і Захід. Україна розділена на тих, хто відчуває себе кріпаками, і тих, хто відчуває себе вільними. Хочеться вірити, що других набагато більше». До Євромайдану звернулися і російські письменники: «Мы, русские литераторы. Обращаемся к нашим украинским коллегам и ко всем гражданам Украины, кто хочет видеть её демократической страной, открытой для людей разных взглядов и разных культур. Мы, как и вы, чувствуем себя частью единой европейской цивилизации – и политические силы, которые стремятся отторгнуть нас с вами от нее, вызывают у нас тот же гнев, что и у вас… Поверьте, для многих в России Украина – не заблудшая овца, которую нужно на аркане тянуть обратно в общий хлев, а равная по духу страна, чья культура открывает всё новые  и новые перспективы для плодотворного диалога. Ваша борьба за право выбора своего пути обещает быть трудной – но мы надеемся на ваш успех: он стал бы для нас знаком того, что и мы, в России, можем отстоять наши права и свободы. Мы с вами!»

На Хрещатику розклав свій намет громадянський рух «Спільна справа». На одній з їхніх листівок, яка попадає мені в руки, пишеться: «Кожен політик або громадський діяч, котрий зі сцени закликає протестувальників залишити Майдан Незалежності, є або ідіотом або провокатором. Якщо ми не примусимо владу піти сьогодні – завтра ми про це пошкодуємо. Зараз або ніколи».

На плакатах на Хрещатику і близьких вулицях можна прочитати: «Баранів треба стригти, а не слухатися», «Якщо хочете в Європу, піднімайте свою жопу», «Влада зрадницька гнила, по тебе йде євромітла», Майдан – не каток, Україна – не совок».

Появились і перероблені вірші Шевченка:

                                «Інтегруйтесь чорноброві,

                                                         та не з москалями.

                                 Москаль любить жартуючи,

                                                              жартуючи кине;

                                 піде в свою Московщину,

                                                                 а  дівчина гине.

                                 Не слухала Україна

                                                           ні майдан, ні неньки,

                                 полюбила москалика,

                                                            як знало серденько.

                                 Полюбила, у союзик Митний

                                                                           походила.

                                 поки себе, свою долю

                                                             там занапастила.»

У ніч проти 30 листопада бійці підрозділу міліції «Беркут», розганяючи мирних протестувальників, вдалися до жорстоких побоїв. Результат? Десятки людей було госпіталізовано і затримано міліцією. Поет не мовчить. Дмитро Васильович Павличко на цей брутальний вчинок відгукнувся такими словами:

                                 «Беркутівці» б’ють, як окупанти,

                                  Ні, не так – ти маски з них зірви! –

                                  Б’ють, як слуги панівної банди,

                                   Як хахли – приспішники Москви!» 

Євромайдан триває, стоїть в обороні гідності нації.  Перемога - вже не за горами. Від’їжджаючи з Києва, неодноразово перед мною виринають картини бурхливого потоку людей, які добиваються свого права, свого вибору. Засмучує мене вагання Європейського Союзу, який так і не може рішуче зайняти  позицію щодо обстановки в Україні.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»

Слава Україні!

Іван Яцканин. Фото автора
 

Каркас «ялинки» на Майдані. На ньому плакати, прапори з назвами  міст України.   

Хрещатик готується до холодної ночі.

Прибічники євроінтеграції зайняли Майдан Незалежності.

             
Мітингувальники відпочивають у Колонній залі Київради.

Українське духовенство підтримує Євромайдан. Молитовний куточок у Київраді.

Народна творчість Євромайдану.

Ні холод, ні голод не зморить Євромайдан.

Спецрозділи на Банковій.

Теги: Майдан

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати