Будинки під номерами 16 і 18 – це два різні фасади, але клінкерна цегла та декоративні завершення у псевдомавританському стилі певною мірою їх об'єднуть. Зараз їх об'єднало ще й спільне нещастя – майстерно викладена цегла щезла під дешевою (за змістом) "туалетною" плиткою, що вкрила півтора фасаду, зайнятого магазином "Прет-а-порте". Фасад №16 знищено на 75 відсотків, №18 – на 60 відсотків.  

 

Перший поверх 16-го номера, повністю облицьований цеглою, служив ніби постаментом для більш вибагливого другого, відділеного горизонтальною тягою. Плитка буквально розірвала поверхи і другий поверх виглядає тепер як стара картина, що випадково потрапила в крамницю з пластиковим ширпотребом.

 

Верхня частина вікон першого поверху була обрамлена смугами гладкої штукатурки, і ці смуги взаємодіяли з елегантним обрамленням вікон другого ярусу. Зараз цю взаємодію втрачено. Безмежно шкода вікон другого поверху, що належали до кращих зразків столярного мистецтва, – їх замінено на типові пластикові.

 

Всю стилістику фасаду, чарівливість його окремих частин безглуздо і без потреби (якщо така потреба взагалі може виникати) понищено. Вкритий плиткою магазин виглядає варваром-переможцем, який не здогадується, що він знищив.

 

Чисто по-варварськи відтяпано під плитку і половину нижнього поверху сусіднього 18-го будинку. Решту цегляної кладки успішно заштукатурив "Рушничок", а прямокутний прохід у дворик чомусь перетворили на арковий у стилі "під старовину". Напевно, схаменувшись трошки від розмаху нищення, стіни другого поверху чесно поштукатурили, але перестаралися і пофарбували чудові сецесійні керамічні вставки, які через це почнуть лущитися. Ще, очевидно, за СРСР пропали декоративні верхівки на фігурних фронтонах і розкішної форми зливоприймачі, але, на радість ужгородцям, збережено всі оригінальні вікна. Випадково на стіні зберігся ще радянський флагшток, але прапором усіх цих старань може бути переможний великий червоний рекламний щит "горящих" турів.

 

 

 

2011

 

 

 

2011