7 липня 2012 р. останніми після решти опозиційних сил згорнули наметове містечко активісти Закарпатської «Свободи». З першого дня вони як справжні патріоти піднялися на захист української мови і держави – організували мобілізаційний центр в наметовому містечку, пройшли маршем міста Ужгорода з патріотичними гаслами, брали участь в роботі координаційного центру об’єднаної опозиції, мітингували із свободівцями з усіх куточків Закарпаття. Рішуче і організовано виступили з мобілізацією українців на акції протесту до Києва, де три групи свободівців на Європейській площі пліч-о-пліч відстоювали гідність української нації і протистояли «беркутівцям».
«Це значний крок у подоланні зневіри людей, у поверненні сили духу, яка доводить: ми можемо змінити вектор розвитку у нашій державі, – повернувшись із столиці, заявив голова Закарпатської ОО ВО «Свобода» Олег Куцин. – Це довели протести опозиції проти українофобів. Там, під стінами Українського дому, відбувалися мітинги, під гаслом "Разом – сила!" патріоти зупинили силовиків і захистили наше право на рідну мову, на майбутнє. Образливо було тільки бачити, як деякі опозиційні сили стояли осторонь і спостерігали, оплачували найманців за «любов до України і української мови».
Також за словами учасника акції-протесту свободівця Романа Федоріва, участь ВО «Свобода» була наймасовішою. «Вони спочатку застосували маленькі балончики, коли побачили, що ніхто їх не боїться, то витягнули проти нас великі балони «Кобра-1». Нас понад годину пекла шкіра після них, – розповідав свободівець».
Це вони – свідома молодь – не побоялися відібрати у «беркутівців» балончики із сльозогінним газом, відповісти навзаєм, щоб відстояти своє право з вимогою ветувати мовний закон, спрямований на розкол нації та новітню русифікацію. Це, зокрема, підтверджує закарпатська російськомовна газета «Європа-Центр» за 6 липня 2012 р. : стояло «большенство в майках с логотипом «Свободы», однак чомусь у цьому побачила не захист нації, а агресію. І чомусь написала, що першими «несколько «свободоцев» распылили в них слезоточивый газ, «беркутовцы» ответили взаимностью».
Чому так вигідно брехати російськомовній газеті, і чому їх мутить від націоналістичної ідеї, мабуть, усім зрозуміло. Хто народу розтолкує все інше? І все це відбувається у той час, коли українській нації навпаки потрібні деколонізація, трансформація свідомості українців, яким штучно нав'язали іноземну ідентичність та тотальний демонтаж наслідків колоніального минулого і московської окупації.
Видається, що саме зараз, коли українцям стало зрозуміло: 1000 грн. з Ощадбанку, окупаційна мовна політика від Партії регіонів – цілеспрямована виборча програма адмінресурсу злочинної влади, і нам необхідний кворум. Людцям, які не мислять і не говорять українською, яким здалося, що вони можуть ігнорувати Конституцію України і вершити азіатськими методами майбутнє української нації, необхідно дати відсіч раз і назавжди.
Пригадаймо, напередодні було ЄВРО-2012. І було все прекрасно. І Україна пишалася і її полюбили. І повезли у різні куточки світу наше «Слава Україні!» і «Будьмо!» – іспанці, французи, італійці, португальці, голландці, німці… І це, мабуть, таки налякало провладну більшість Верховної Ради!
А ще європейська спортивна арена нагадала нам застарілу колючку на тілі української нації. Якщо у Польщі за радянську символіку можна потрапити за грати (заборонена законодавством), про що повідомляли російських уболівальників, то в Україні під комуністичними символами продовжують чинити глум над народом і його мовою, яка має тисячолітню історію. У тій же Польщі серп і молот прирівнюється до фашистських символів, а українцям під цими символами пропонують майбутнє, а «фашистами» обзивають націоналістів. І нікому, окрім «Свободи», це не видається важливим.
Слава Україні, рідне Закарпаття! Пропонуємо народну творчість із столичних акцій протесту, адже все правильно: Народ скаже – як зав’яже!
