– Павле, змінюють, як правило те, що діє погано. Значить, і пенсійне законодавство вирішили змінити, бо попереднє було поганим? Чи можете докладно пояснити недоліки старого законодавства?
– Справа навіть не втому, що старе пенсійне законодавство було поганим. Питання пенсійної реформи набагато глибше й складніше. Законодавство лише має висвітлювати те, що відбувається в суспільстві, в країні. Якщо говорити про пенсійну реформу, то необхідність її проведення обумовлена цілим рядом причин. Зокрема тим, що в Україні, як зрештою і в багатьох інших країнах, відбувається старіння населення.
Нині в нас проживають 13,7 мільйона пенсіонерів. На 100 працюючих припадає 88 пенсіонерів. Звичайно, це створює певний дисбаланс між працездатним населенням і старшими людьми. Якщо збережеться нинішня тенденція, то, за прогнозами експертів, у 2025 році на кожного працівника припадатиме один пенсіонер. Зрештою, це призведе до негативних наслідків, ознаки яких ми бачимо вже сьогодні – до дефіциту пенсійного фонду. Торік дефіцит становив 34,4 мільярдів гривень.
Якщо нічого не зміниться, дефіцит пенсійної системи зростатиме, почнуться затримки з виплатами. У такій ситуації можна вирішувати це двома шляхами: або зменшувати розмір пенсії, або просити громадян працювати довше. Зменшувати пенсії, звичайно не можна, тому залишається другий варіант.
– Необхідність збільшення пенсійного віку - це лише одна причина. Чим ще старе пенсійне законодавство було застарілим?
– Загалом, основа до нової пенсійної реформи була закладена раніше. Передбачалося, що в нас має бути трирівнева система пенсійної реформи. На сьогоднішній день існує перший рівень (солідарна система) та третій – недержавне пенсійне страхування. Якраз другого рівня, який передбачає обов'язкову накопичувальну систему, у нас його немає.
Завдання пенсійної реформи полягає в тому, щоб забезпечити нормальне функціонування цього рівня.
- Що це дасть?
– Можливість залучити кошти до держави через недержавні накопичувальні фонди. Це дасть дуже позитивний результат в найближчій перспективі. Ці кошти, які будуть акумулюватися у накопичувальних фондах, працюватимуть на економіку України, тобто це внутрішні інвестиції.
З одного боку, громадяни здійснюючи відрахування у накопичувальні фонди заощаджують собі на пенсію. А з іншого – фонди дістануть у такий спосіб можливість залучати кошти від громадян. Тут дуже важливо, щоб цей рівень був підкріплений державними гарантіями. Держава повинна на 100% гарантувати захист коштів, які люди будуть накопичувати на другому рівні пенсійної системи.
– Побутує думка, що пенсійна реформа потрібна не стільки Україні, скільки Міжнародному валютному фонду, який обіцяє державі кредити лише у випадку її прийняття. Чи згодні ви з цим?
– Дійсно, однією з вимог МВФ є реформування пенсійної системи. Але я б не говорив, що це потрібно лише МВФ. Реформа потрібна самій державі заради її населення. Інакше в найближчому майбутньому у нас можуть виникнути проблеми з виплатами пенсій.
– Найбільше обурює людей в цьому питанні соціальна несправедливість, коли простий трудівник, що десятки років працював на тракторі чи заводі, отримує з тисячу гривень пенсії, а якийсь кабінетний працівник, багаторічний бюрократ в рази, а то і в десятки разів більше. Чи будуть якісь зміни в цій проблемі?
– Головною метою пенсійної реформи якраз і є справедливий розподіл коштів пенсійного фонду. Дійсно, в Україні існує великий розрив у пенсіях, які отримують звичайні робітники й колишні співробітники державних структур чи правоохоронних органів. Звісно, така ситуація не є справедливою і порушує права громадян.
Метою нового пенсійного законодавства є ліквідація цього розриву. Максимальна пенсія буде становити 10 прожиткових мінімумів. Нині це близько 10 тисяч гривень.
– Чому, на вашу думку, суспільство досить негативно сприймає реформування пенсійного законодавства?
– Будь-які реформи завжди викликають негативне ставлення людей. Це відомо не лише з нашого досвіду, але й інших країн. Пенсійна реформа стосується всіх верств населення, тому й викликає такий резонанс, зокрема й негативну реакцію.
Історично, напевно, склалося, що нове сприймається важко. З моменту незалежності України, попередня влада постійно заявляла про необхідність проведення тих чи інших реформ, і від їх проведення простий український народ вигравав найменше. Тобто, населення не до кінця вірить тим, хто проводить ці реформи, і в очікувані результати. Звідси і таке ставлення до реформ.
До того ж, мені здається, що держава не провела достатню системну роботу з роз'яснення основних положень пенсійної реформи. Завдання влади полягає в тому, щоб залучати до своєї роботи громадські організації, політичні партії, інші суб'єкти, які б могли вести роз'яснювальну роботу, пояснюючи як позитивні, так і негативні наслідки законодавства.
– Що насамперед треба знати про нове пенсійне законодавство, щоб розпочати сприймати його адекватно?
– Головне – усвідомити, що нова пенсійна реформа – це не чиясь примха, а реальна необхідність, викликана демографічною ситуацією, економічними чинниками, дефіцитом пенсійного фонду. Врешті решт можна відверто говорити, що якщо нічого не змінити, то через 5-10 років нам просто не буде з чого виплачувати пенсії.
Натомість, якщо реформа буде прийнята, пенсійний фонд зуміє стати бездефіцитним і зрештою збільшувати пенсії. За прогнозами експертів, якщо реформа буде прийнята вже, то до 2013 року фонд вийде на бездефіцитність. Тобто перших результатів можна буде очікувати досить скоро.
Розмовляв Юрій Лівак