Закарпатські свободівці взяли участь у традиційному вшануванні карпатських січовиків на Верецькому перевалі

У  народному вічі з нагоди 75-річчя Карпатської України, яке відбулося на могилах віднайдених і похованих у 2009 та 2011 роках карпатських січовиків, взяла участь Закарпатська обласна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" під керівництвом Олега Куцина.

Як повідомив очільник Закарпатської «Свободи», націоналісти щороку організовують поїздку на Верецький перевал, хоча погодні умови у цей березневий період доволі складні. «Свободівці, «соколята» та усі охочі доторкнутися до історії Карпатської України щороку з великою відповідальністю готуються до поїздки на перевал української жертовности. Кому невідомо, то нагадаю, що 18 березня 1939 року тут, уздовж перевалу довжиною десять кілометрів, розстріляно карпатських січовиків, яких, за даними різних джерел, страчено польськими та угорськими жандармами понад 500 осіб. Робота з пошуку тіл загиблих триває й досі, однак через зміну рельєфу вона ускладнена. Закарпатські націоналісти щороку вшановують пам'ять загиблих січовиків по всій області, а нині запрошуємо всіх на Міжгірщину в село Келечин, на батьківщину Августина Волошина, де відбудуться поминальна молитва з нагоди 140-річчя від дня його народження та вшанування біля пам’ятних знаків поручнику Карпатської Січі Федору Тацинцю та инших січовиків», – зазначив у виступі Олег Куцин на Верецькому перевалі.

Біля могил січовиків молилися владика Кирил, єпископ Закарпатський і Ужгородський УПЦ КП, греко-католицькі священники із Волівця та сусіднього Сколівського району. В народному вічі вперше взяв участь новопризначений голова Воловецької РДА Іван Щербей. Перед громадою також виступила свободівка Ірина Гармасій, заступник голови Закарпатської «Свободи» з питань національної пам’яти: «Верецький перевал нині переживає нову історичну подію, бо під жалобну мелодію закарпатської народної пісні «Гей, пливе кача по Тисині» лягають квіти до могил січовиків. Народна пісня на честь карпатських січовиків після трагічних подій Карпатської України нині стала гімном Небесної сотні. Хіба у цьому може бути випадковість? Це душі наших героїв-січовиків допомагають нам нині виборювати свободу на рідній землі».

Свободівка розповіла про історію створення закарпатської народної пісні, яка отримала нове життя на Майдані. А саме, що пісня записана відомим композитором Дезидерієм Задором у 1944 році у Волівці, уперше була видрукувана у «Співанку Підкарпатських русинов» під час угорської окупації. Тоді пісню віднесли у розділ про долю. Багато років її виконувала в Закарпатському народному хорі заслужена артистка України Віра Баганич, уродженка закарпатської Бойківщини смт Воловець, що дало пісні широкий розголос.

«Досі відомі не всі імена воїнів Карпатської Січі, але робота в архівах триває. У цьому році за сприяння Закарпатської «Свободи» вдалося розкрити всі імена розстріляних в урочищі Тішня в смт Міжгір’я, а це високоосвічені педагоги Степан Фігура і Яків Завальницький, про яких було мало даних. Нині знаємо, що їхню долю розділили Михайло Виняр з Галичини та Марко Колесник з Великої України – Вінничини. Це ще одне свідчення соборної боротьби за незалежність Карпатської України», – зазначила націоналістка Ірина Гармасій.

Керівництво Сколівського району обіцяло посприяти у пошуку родичів встановлених загиблих січовиків.

Прес-служба Закарпатської обласної організації ВО "Свобода"

Теги: січовик, Верецький перевал, Свобода, Карпатська Україна

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати