На основі матеріалів, знайдених у Державному архіві Закарпатської області, – особової справи помічного вчителя народної школи у Воловому-Запереділлі, розпочату 1934/ 1935 навчального року, подаємо короткі бібліографічні дані, які можуть бути основою для подальших досліджень життєдіяльності цієї непересічної особистості. Розстріляний у ніч з 18 на 19 березня 1939 року в урочищі Тішня на околицях Волового (нині Міжгір’я) разом з чеським археологом українського походження Степаном Фігурою, вчителями Марком Колесником та Михайлом Виняром.
Село Запереділля, 1930-ті роки. Третій справа, ймовірно, Яків Завальницький
Доктор права Яків Завальницький народився 7 лютого 1886 року в селі Хом’яківка Чортківського округу Галичини (сучасна Тернопільщина), який на сході межував з Російською імперією. В 1897–1901 роках навчався в 4-річній народній школі в своєму рідному селі.
З 1901 по 1904 рік продовжує здобувати освіту в горожанській школі у місті Чортків, яке було одним із трьох найбільших міст в Галичині.
1904 року його перевели у восьмирічну гімназію у місто Кіцьмань (Буковина), де 3 липня 1912 року отримує свідоцтво про середню освіту. Відразу вступає до правничого факультету Чернівецького університету, але у 1914 році змушений перервати навчання у зв’язку з Першою світовою війною. Під час війни і наступні чотири роки Яків Завальницький проживав у Галичині й не мав постійної роботи.
З 1922 року продовжив навчання у Празі, спершу в німецькому університеті, а 1925 року завершує навчання у вищому технічному інституті. З 1926 року два роки мав судову практику, потім два роки вивчав статистику та завершив вивчення філософії українською мовою в Празі.
Згідно з наказом шкільного інспекторату у Воловім (Міжгір’я) від 20.08.1933 року призначається державним помічним вчителем у шестикласній школі у Воловім, присілок Запереділ.
3 червня 1934 року отримує чехословацьке громадянство, що дає підстави для подальшого дослідження.
У 1934/1935 навчальному році – помічний вчитель у Воловім у присілку Прохідне, у 1935/1936 році – у присілку Кічера.
18 квітня 1936 року в Ужгороді складає іспити на повноправного вчителя народної школи. Надалі отримує призначення вчителем присілку Кічера у Воловім аж до 1938/1939 н. р. включно.
У 1939 році бере активну участь у створенні підрозділу «Карпатської січі», хоч сам за станом здоров’я був непридатним до військової служби. Фізичний стан Якова Завальницького згадує у своєму щоденнику Василь Ґренджа-Донський, що підтверджує його військову непридатність: «Другим таким філантропом був професор д-р Завальницький. Ніхто не міг сказати, що він воював з окупантами, бо був калікою – горбатим. Прийшли до Волового мукачівські «сабатчапатоші» (терористи) і обидвох (Завальницького і Фігуру) вночі за присілком Поточина, в лісі «Тішна» розстріляли. Другого дня селяни трупи знайшли, але були там і інші два трупи невідомих жертв».
За даними закордонного проводу ОУН, Яків Завальницький був знайдений розстріляним 20 березня 1939 року.
За свідченнями очевидців, був одним із тих чотирьох вчителів-січовиків, які були розстріляні у ніч з 18 на 19 березня в урочищі Тішня на околицях Волового (нині Міжгір’я). Серед інших – його приятель комендант Волівської Січі Степан Фігура, доктор, чеський археолог українського походження, який народився 6 січня 1897 року в селі Лютовисько Самбірського повіту Галичини, та вчителі Марко Колесник і Михайло Виняр.
Про двох останніх січовиків поки що мало достовірних даних. Дуже ймовірно, що третім був вчитель Марко Колесник, який станом на грудень 1938 року був управителем Волівської ремесельної школи. Я перевірив практично всю базу вчителів Закарпаття за 1922-39 роки, але іншого вчителя на прізвище Колесник не знайшов.
Є кілька підстав стверджувати, що Яків Завальницький, Степан Фігура і Марко Колесник добре знали один одного (вже вагомий аргумент – всі разом вчителювали в одному населеному пункті станом на кінець 1938 року).
Встановлено, що Марко Колесник народився 25 квітня 1896 року в селі Іванківці на Великій Україні. З 1912 по 1916 рік навчався в учительській семінарії у Вінниці, у 1923–1928 рр. – у вищій торговій школі в Празі. З 1932 року працював вчителем у різних школах Волового.
Щодо четвертого вбитого угорськими жандармами січовика, то за спогадами свідків, звали його Віняр або Віньяр, і був також вчителем.
Пошуковою роботою вдалося встановити, що з 1929 р. по 1931 р. у державній горожанській школі у Воловім працював вчителем Михайло Виняр. Потім він вчителював у Хусті, Мукачеві, Тячеві, але за певними даними – регулярно бував (відпочивав) у Воловім. Можливо, мав тут якусь нерухомість чи родичів. Був знайомий із Степаном Фігурою і мабуть з іншими вчителями з Волового. Велика ймовірність того, що четвертим розстріляним був саме він.
Михайло Виняр (у чеськомовних документах – Vinar або Viňar, у німецькомовних – Winiarz) народився 7 грудня 1884 року в селі Сулятичі Жидачівського округу в Галичині. Вчився у Стрию (середню освіту завершив у 1901 році) і Самборі (екзамени на вчителя склав у 1906 році). З 1919 року – в Ужгороді. До 1939 року працював у різних навчальних закладах на Закарпатті.
Інші деталі біографії Марка (в деяких джерелах йдеться про Олексія) Колесника та Михайла Виняра уточнюються.
Січовики поховані недалеко від місця розстрілу. Обізнані мешканці Верховини стверджують, що кістки всіх розстріляних у березні 1939 року перепоховали у спільній могилі воїнам-визволителям в центрі Міжгір’я.
На місці розстрілу в урочищі Тішня небайдужими встановлено хрест січовикам, до якого завжди приходять школярі з учителями, зупиняються туристи та відбуваються патріотичні вшанування у дні Карпатської України та державні свята. Досі сучасникам завжди розповідали тільки за доктора Степана Фігуру. Зараз привідкриваємо завісу над ім’ям доктора права Якова Завальницького, вчителів Марка Колесника та Михайла Виняра.
Федір Савчур, Закарпатська обласна організація ВО «Свобода»
Українець 2014-03-16 / 14:38:56
Слава Героям!
Молодці, що робите таку важливу справу.
Історію потрібно відновити повністю.