У день Соборности на Закарпатті перестало битися серце української націоналістки Ніни Бечук

У День Сборности відійшла у вічність мужня жінка, яка своїм життям засвідчувала любов до України. 17 років своєї молодості вона провела в ГУЛАГу на Крайній Півночі за український націоналізм. Реабілітована в незалежній Україні. Все своє свідоме життя активно працювала для України і захищала її героїв. 2006 року нагороджена  Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Ніна Чудінова народилася 2 серпня 1924 року в с. Перемилівка Млинського району на Волині неподалік польсько-радянського кордону в сім’ї української селянки Степаніди Кондратюк та офіцера царської армії Дмитра Чудінова. 1933-го батько помер, залишивши напівсиротами трьох дітей. В сім’ї Ніна була наймолодшою.

17 вересня 1939-го року на західноукраїнські землі прийшла Червона армія, солдатів якої юнка Ніна  вітала квітами, а старша сестра Олександра — хлібом-сіллю. Незадовго "визволителі" її 15-річну та маму заслали в Сибір на 25 років: маму – за сина, Ніну – за брата Юрія, члена ОУН, якого розстріляли у 17 років. Олександра згодом загинула в УПА. У засланні Ніна вийшла заміж за політв’язня Олексія, народила дочку Емілію, але життя не склалося. На Сибірі в Салехарті минули її молоді роки, де втратила здоров’я – 50 відсотків зору.

1956-го, у пошуках медичної допомоги, у поїзді познайомилася із закарпатцями, які їхали в Комі АРСР на лісові роботи.  Після звільнення Ніна з мамою та донькою Емілією на запрошення Івана Бечука, який тоді пригостив її закарпатськими йонатанками, приїхали до Великого Бичкова. Вийшла заміж і народила сина Петра, дочекалася онука. Пропрацювала 24 роки медсестрою у місцевому дитячому садку.

Разом з чоловіком брали участь у різних культурно-просвітницьких і суспільно-політичних заходах, Шевченківських вечорах, Днях матері, ходили колядувати, 1989 року стали членами Руху. Ніна Бечук відродила на Рахівщині «Просвіту» імені Т.Г. Шевченка, святкування Дня матері, щороку брала участь у заходах на Красному полі поблизу Хуста, організовувала вечори пам’яті Карпатським січовикам, розстріляних у Бабиному Яру 1942 року. В центрі Великого Бичкова 2002 року за її ініціативи встановили обеліск січовикам, хрести на місцях їх розстрілу в березні 1939 року. Багато років опікувалася пацієнтами Ясінянського будинку-інтернату.

Ніна Дмитрівна у своїй складній долі до останніх днів підтримувала український націоналістичний рух в Україні та Закарпатті. Не пропускала жодної зустрічі з лідером Всеукраїнського об'єднання “Свобода” Олегом Тянибоком, коли керівник націоналістів відвідував Рахівщину.

Світла пам’ять про Ніну Бечук залишиться сонячним промінчиком в історії Закарпаття як символ соборности й незламности України. Похоронять Ніну Бечук 23 січня 2014 року у Великому Бичкові поруч з чоловіком Іваном.

Свободівці Закарпаття висловлюють щире співчуття членам родини Ніни Бечук та її побратимам по громадсько-політичній діяльності.

Теги: день соборности, серце, Ніна Бечук

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати