Чи вдасться зберегти свободу?

Повернення до змішаної системи виборів, коли половина депутатів обирається у мажоритарних округах, а інша половина – за партійними списками, лише підсилить ті негативи, які спостерігаються в роботі парламенту роками. Чи знову матимемо табуни парламентських «тушок», що перебігатимуть за провладним коритом, зрадивши своїх виборців і політичну силу, яка привела їх у парламент? Чи й цього разу обіцянки, які даватимуть на вході у парламент, нічого не вартуватимуть і ніколи не виконуватимуться? І чи знову Україна не тупцятиме на місці, коли натомість потребує швидких і рішучих змін?

Багато що залежить від політичної диспозиції в майбутньому парламенті. Останні вибори свідчать, що коаліція більшості у парламенті буде сформована з перевагою у декілька голосів. У трьох останніх каденціях Верховної Ради долю переможців визначав не сукупний результат підтримки виборцями, а декілька «тушок», які зраджували своїх виборців і приєднувалися до парламентської більшості. Так було 10 років тому, далекого 2002 року, коли «тушки» з «Нашої України» віддали голоси за екс-керівника Адміністрації Президента Володимира Литвина у голосуванні на посаду спікера та за Віктора Януковича – на посаду Прем’єр-міністра. Так було після виборів 2006 року, коли Соцпартія Олександра Мороза, публічно пообіцявши сформувати коаліцію З БЮТом і НУНСОм, у купальську ніч несподівано вступила в Антикризову коаліцію з Партією регіонів та КПУ. Так сталося і в чинній Верховній Раді, на початку каденції якої більшість у ВРУ складали БЮТ та НУНС, а на завершення практично конституційну більшість зібрала Партія регіонів та її сателіти.

Для подальшого розвитку України критично важливо, щоби майбутня більшість у парламенті була такою, як визначать виборці, а не махінатори з чиїхось владних кабінетів.

Наразі є п’ятірка політичних сил, які твердо претендують на потрапляння в парламент. Це провладна Партія регіонів та її теперішній сателіт КПУ, партії, що входять до Комітету опору диктатурі та йдуть на вибори двома колонами, – ліберальна «За Батьківщину» та націоналістична «Свобода», і окремо «УДАР».

Чотири з п’яти фаворитів виборчих перегонів йдуть на вибори з опозиційними гаслами та критикою влади та чинної соціально-економічної системи. Поряд із цим ні в кого не виникає сумніву, що врешті-решт КПУ опиниться в коаліції з олігархами з Партії регіонів. Нині сумарний рейтинг Партії регіонів та КПУ не дозволяє їм мріяти про наступну парламентську більшість, однак цю хибу провладні сили намагатимуться компенсувати результатами в мажоритарних виборах та купівлею потрібної кількості «тушок».

В опозиційному таборі усе складніше. «Батьківщина» разом із «Фронтом змін» та іншими партіями, «Свобода» і «УДАР» номінально «в одні ворота» перемагають Партію регіонів та КПУ. Сумарний рейтинг опозиції десь на третину вищий за рейтинг влади. Соціологія також свідчить: на Заході, у Центрі та Півночі України узгоджений кандидат від опозиції одразу ж отримує найбільший стартовий рейтинг в окрузі і кандидати від «Батьківщини»-«Фронту Змін», «Свободи» та «УДАРу» будуть реальними фаворитами в своїх округах. Тому в разі домовленості про єдиних кандидатів-мажоритарників від опозиції, якщо не буде брутальної фальсифікації виборів, опозиціонери переможуть у більшості мажоритарних округів. Однак наразі «УДАР» повністю самоусунувся від координації своїх дій із іншими опозиційними силами. Виходить, що в кожному мажоритарному окрузі узгодженому опозиційному кандидату від «Батьківщини»-«Фронту Змін» та «Свободи» протистоятиме ще й самовисуванець від «УДАРу», що, звісно, грає не на користь опозиції. На жаль, політтехнологи Віталія Кличка разом із байками про заокеанські «праймеріз» підклали всесвітньовідомому боксерові велику свиню.

Проте найбільшою загрозою опозиції залишається проблема «тушкування». Ось уже три каденції поспіль парламентські опозиційні сили, попри обіцянки їхніх лідерів, продовжують штампувати перебіжчиків, які врешті-решт своїми зрадами викривлюють результати волевиявлення виборців. Поки що лише «Свобода», яка хоч іще й не була в парламенті, може пишатися тим, що не мала жодної «тушки» з-поміж понад 2,5 тисяч депутатів місцевих рад і попри шалений тиск на націоналістів. Не зрозуміло, як поведуть себе у парламенті депутати від Віталія Кличка. Очевидно, не маючи жодних зобов’язань та угод з іншими учасниками перегонів, приєднаються у парламенті до переможців. Так, як це було на останніх місцевих виборах на Київщині, де фракція «УДАРу» підтримала кандидатуру «регіонала» на посаду голови облради. Таким чином результат опозиції залежить від того, скільки своїх депутатів проведе «Свобода»: чим більше буде свободівців – тим менше «тушок» з’явиться в наступному парламенті.

Однак результати провладних і опозиційних сил повинні турбувати виборця лише з огляду на те, з якими ідеями ці сили йдуть на вибори, що конкретно пропонують і що буде з країною в результаті їхньої перемоги. Очевидно, якщо партії влади разом з сателітами таки вдасться різними методами переконати націю, що «покращення життя уже вже настало», а недостатню віру в це у суспільстві вдасться компенсувати перебіжчиками з боку опозиційних сил – курс країни істотно не зміниться. Коаліція олігархів із комуністами й тими, хто з ними «примусово-добровільно» об’єднався, продовжуватиме курс на побудову «Української совецької капіталістичної республіки» за білорусько-російським сценарієм. Продавши всю національну власність, влада відкриє шлях до торгівлі землею. «Покращення» буде лише в олігархів. В державі буде встановлено офіційну двомовність, однак реально українську мову витіснять із усіх сфер життя. Україна з Європи геополітично переміститься в Євразію й шукатиме собі партнерів серед тамтешніх диктатур.

Не менше питань і щодо програм опозиції. Еклектик Віталій, який обіцяє «всім усе». У програмі «Батьківщини»-«Фронту Змін» фактична ціль – зберегти у соціально-економічні сфері статус-кво, лише змінити владні персоналії, своїх лідерів визволити з тюрми, лідерів режиму туди запроторити. В інших питаннях у партій великого капіталу цілі сходяться: ринок землі, продовження приватизації стратегічних підприємств, продовження чинності газових угод із Росією та перебування Чорноморського флоту РФ в Україні.

І лише «Свобода» як виразна ідеологічна партія пропонує змінити не лише персоналії у чинній владі, але й саму Систему: провести люстрацію – докорінне очищення влади від корупціонерів та представників колишнього совєцького окупаційного режиму, повернути у власність держави стратегічні підприємства, заборонити торгівлю землею, припинити політику приниження всього українського. Понад те решта опозиціонерів поряд зі «Свободою» мусять погоджуватися на ці очевидні для народу речі.

Проте чи не найбільше хвилює українську націю питання: чи залишиться право вибору і особиста свобода в українців після прийдешньої парламентської кампанії. Питання і досі відкрите…

Теги: вибори, Свобода

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати