В селі Дулово Тячівського району Закарпаття лелеча пара звила собі гніздо просто на хаті. Щовесни прилітала з далекого вирію, виводила потомство, вчила лелеченят зніматись на перше крило. Минали літа, птахи стали для газдів рідними. Коли переселились в нову хату, стару не чіпали. Але усе має свій вік. Почали сідати стіни, покрівля черепична валилася. Тоді господар вирішив оселю розібрати. Вкопав тут же на подвір'ї високого стовпа, а зверху колесо від воза поклав, щоб птахи могли нове гніздо облаштувати.
Навесні з'явилося двійко птахів на подвір'ї. Довго літали, видивлялись довкола, а потім примітили високого дубового стовпа з круглим колесом й опустилися на нього. Мабуть, сподобалося нове місце, бо наступного ранку тут закипіла робота. За кілька днів пара відсвяткувала новосілля. А лелечиха сіла у вимощеному гнізді повноправною господинею.
Та якось птах відлучився «у справах». Знялася на крило і лелечиха. Не було їх довгенько. Але відтак прилетіли. Та вже не двоє, а троє. Третій, видно, чужак, став до лелечихи залицятися. Та так нахабно повів себе, що господар не втримався і дав волю своїм потужним крилам та дзьобові! Билися удвох так, що скривавили один одного. Тоді чужинець щось прокричав і знявся в небо, а за ним послідувала і лелечиха. На покинутого лелеку тяжко було споглядати! Нерухомо стояв у зажурі на одній нозі, ніби сумував за чимось. Потім розправив крила і став вимітати свою злість і лють на новому гнізді.
За кілька хвилин від гнізда нічого не лишилося! Усе порозкидав, залишивши колесо голим-голісіньким. І зник у небесній голубизні.
Селяни були вражені побаченим. На їхніх очах розгорілася справжнісінька драма, що можлива хіба в стосунках між людьми. Жаліли нещасного птаха, гадали, що відтепер осиротіє подвір'я, ціла околиця, І яким було їхнє здивування, коли через день ображений лелека все-таки повернувся. І не сам, а з леле-чихою: що це саме вона, дулівчани впізнали по довгуватій темній мітці на лівому крилі. Не знати, що там сталося, як він відвойовував свою законну «половинку» - знову в двобої чи якісь інші аргументи знайшов, але обоє повернулися і зійшлися.
Знову лелека енергійно взявся за будівництво нового гнізда. Та так старався, що вийшло воно у нього кращим, аніж було. Лелечиха сидить у ньому непорушно, а він невтомно носить їй різноманітний харч.
Іван КОСТЕВИЧ, "Фест"
08 червня 2007р.
Теги: