Помешкання художника було вогнищем вільнодумства на Закарпатті. Тут формувалися такі відомі постаті, як поет Дмитро Кремінь, мистецтвознавець Михайло Сирохман, художник Павло Ковач та десятки інших.
Не дивно, що в Павла Бедзіра було широке коло симпатиків. особливо – серед молоді, яка не сприймала прісного соціалістичного реалізму. Комуністична влада вбачала в богемному житті художника певну загрозу для себе. В середині 80-х його часто викликали в КДБ на профілактичні бесіди і допити. Але Бедзір лишився собою: художником-філософом.
За десять останніх років практично нічого не зроблено для популяризації творчості самобутнього митця. Можна згадати хіба що престижну виставку «Комунікація ХХІ», яка триває зараз у Будинку художника в Києві. До сотні найцікавіших сучасних українських митців за останнє півстоліття потрапив і закарпатський митець.
Хотіли зробити виставку Павла Бедзіра на початку року в Ужгороді, але Закарпатська організація Національної спілки художників України, яка обіцяла гроші на обрамування робіт, далі розвела руками.
А у вівторок, 10 липня, в день роковин у галереї «Коридор» біля колишньої майстерні художника зберуться ті, для кого Павло Бедзір поняття – не абстрактне, а цілком конкретне і світле.