Майже двокілометрова річка Млиновиця в Буштині, що на Тячівщині, напуває й купає все селище. Свої води вона несе до Тиси, а центром, кружляючи, біжить до селищного парку імені Богдана Хмельницького. Тут, поміж уже охайних і прибраних берегів, причаїлися рибники з карасями, коропами, сомами, білими амурами. Ще рік тому вона була б всохла зовсім...
Млиновиця понад століття протікає через центр міста, є відтоком Тереблі і впадає в гірську Тису, розповів «Замку» заступник Буштинського селищного голови Ігор Рацин. У XVII столітті австро-угорці тут звели млин і силою води мололи борошно. Колись була й невеличка ГЕС.
«У 1993–1994 роках річка майже висохла, води в ній не стало. Тоді тяжкі часи були, грошей ні на що не вистачало, й ніхто за річкою не стежив. Неодноразово екоінспекція, санепідемстанція робили зауваження – дарма. Як зникла вода в Млиновиці – засохли й наші рибники. За станом парку теж ніхто не стежив. Рекреаційна зона селища за радянських часів належала лісокомбінату, одному з найпотужніших підприємств області, який ще й тисячі робочих місць селянам давав. Та, як закрили лісокомбінат, парк передали на баланс селища. Грошей на його утримання також не знайшли. Так і занепав».
Результат не забарився – річка поросла бур’яном, закаламутилася, замулилася, й геть укрилася «ковдрою» зі сміття. Мул узяв і рибники в парку – тут загинуло все живе. І тільки торік Млиновиця знову понеслася до Тиси. Відновлювали й прибирали і молоді, і старі. Долучилися підприємці, а також народні обранці, зокрема депутат обласної ради Павло Балога – допомогли з організацією роботи та фінансуванням. Основну частину водойми в центрі селища розчистили, поламані дерева з парку повивозили. Щоправда, очистити зосталося ще 300 метрів – ділянку від магазину до багатоповерхового будинку. Ігор Рацин каже, депутати знають про селищну проблему й погодилися сприяти і надалі: «Наразі ми подали розрахунки фінансових затрат, чекаємо відповіді».
Нині вода в річці вже є, а течія регулюється шлюзами. Оснащена такою гідротехнікою, Млиновиця заповнює криниці буштинцям, які проживають уздовж її русла, постачає місцеві багатоповерхівки й не підтоплює нічиї оселі в разі негоди. А з мешканцями селища «провели роз’яснювальну роботу», аби не смітили й підтримували зроблене в порядку.
Цьогоріч уже завершили очищувати рибники. До них люди мальків носили кілограмами. Усього ж запустили у воду 105 кг мальків коропа, білого амура, карася. Ловити рибу тут суворо заборонено. На берегах рибників облаштували бесідки, в парку посадили молоді клени й каштани, поставили лавиці. Старожили Буштина сподіваються, що вже через рік-два зможуть побачити те, що й у дитячі роки, – як річкою пропливають велетенські коропи, малеча гасає на каруселі й поїдає морозиво в кафе неподалік, а всяк охочий стріляє в тирі. Розповідають, у Буштині колись навіть зоопарк був, єдиний на Закарпатті. А ще – міжнародний дитячий табір, де щороку оздоровлювалися закарпатці та відпочивальники з-за кордону. Пили мінеральну живицю зі свердловини, проте наразі вона теж не діє. Ігор Рацин каже, вся надія на інвесторів, адже, якщо відновити роботу паркової зони так, як це було раніше, наплив туристів до Буштина зросте в кілька разів.
Вікторія Зайцева, Старий Замок "Паланок"