Але одного прийдешнього дня люди і влада, раптом, можуть опинитися у спільному епіцентрі подій. Бо стовп, який уже наполовину проіржавів знизу, від асфальту, раптом впаде. Швидше всього, на людей. Бо влада в цьому місці своїми авто не їздить. А люди, навпаки, їздять – десятками напаковуючись у малопристосовані для перевезень "маршрутки", що їх влада запропонувала замість нормальних міських автобусів.
Було б добре, якби стовп, що впаде, нікого не вбив. Але шансів на це – зовсім мало. Було б ще краще, якби влада раптом згадала, для чого її обирали, і поміняла проіржавілий стовп на новий. Але шансів на це ще менше, ніж на те, що, впавши, стовп нікого не вб’є.
Чому?
Бо у нас такі влада і люди. Які цю владу обирають. Тому – і такий стовп. Що стоїть на площі Корятовича.
Поки стоїть...
