— Робити фільм про самого Шевченка — дуже відповідальна справа, як мінімум. З другого боку, справа ця може стати успішною, виграшною і навіть славною, в сенсі принести славу. Про що вам ішлося найперше, коли зголосилися на конкурс?
— Я належу до тих літераторів, які люблять документалістику. Як журналіст добре знаю, що в житті трапляється таке, що не прийде в голову жодному сценаристові чи драматургу. Просто треба вміти це відшукати. Коли оголосили конкурс, та ще й із таким спокусливим грошовим додатком, — ясна річ, вирішив проштудіювати біографію Шевченка, чи є там тема, з якої можна зробити цікаве кіно, причому для найрізноманітнішого глядача.
Я знайшов два цікаві сюжети. Один із них — «історія одного доносу». Майже детективна історія, в якій фігурують відомі історичні постаті — Шевченко, Куліш, Костомаров, Микола I, шеф штабу жандармів Дубельт, київський військовий генерал-губернатор Бібіков та інші.
В усіх моїх проектах мене завжди цікавить творче начало. Тут я відшукав цікаву колізію, і вона мене запалила на подальшу роботу.
— Як на мене, ви влучно обрали концепцію — показати Шевченка молодим і успішним наперекір традиції. інші варіанти були? Взагалі, як ви прийшли до думки, що українцям пора підняти самооцінку, переосмисливши Шевченка?
— Хрестоматійний образ Шевченка — образ мученика. Ясна річ, на його долю випало чимало випробувань. Але ж візьмімо долю інших відомих поетів — його сучасників. Лермонтов і Петефі не дожили до 30 років. Пушкін і Байрон — до 40. Всі вони трагічно загинули в зеніті своєї творчості. Але ж ніхто не робить з Петефі, Байрона чи Пушкіна мучеників. Вони асоціюються з успіхом, талантом, оптимізмом. Шевченко прожив значно більше — 47 років. А образ, який нам з дитинства насаджують, — сувора постать у кожусі з шапкою, обвислі густі вуса, важкий погляд. Це не асоціюється з успіхом і на диво щасливою долею кріпака-сироти, який за життя зажив неймовірної слави і звання академіка Петербурзької академії мистецтв.
Слід змінювати оцей «забронзовілий» стереотип народного страждальця. У Шевченка в житті були різні періоди. І про один із них хочу розповісти в «історії одного доносу», коли він був молодий, гарний, талановитий, усіма бажаний і люблений.
— Якщо провести миттєвий конкурс серед учителів на тему «Розкажи цікаво про Шевченка за 10 хвилин», то «цікаво» точно не буде. Чи студіювали ви серйозні дослідження біографів Т. Шевченка, чи в основі сценарію лежить щось інше?
— Я прочитав усе, що зміг дістати: десятки різних видань. Навіть книжку Бузини, яка виявилася абсолютно примітивною. Шевченко — справді непересічна постать. Шкода, що багато що втрачено. Зокрема, із 20 його повістей, які містять чимало автобіографічного матеріалу, до нас дійшло лише дев’ять. Втрачено і більшість його художньої спадщини. Тож ми нині не можемо осягнути його сповна як художника. 90% мого сценарію взято із першоджерел. Про Шевченка не треба нічого вигадувати. Його життя сповнене таких драматичних колізій, що тільки бери і знімай кіно.
— Є інформація, що на роль молодого Тараса ви обрали Євгена Нищука. Чи був кастинг? Хто зніматиме фільм, скільки треба грошей і коли почнеться практична робота? Взагалі команду вже сформовано?
— Поки що рано про щось говорити, бо наразі нема фінансування. Спочатку слід знайти кошти на фільм, а тоді вже почнеться конкретна робота. Зацікавлення у новому погляді на Шевченка є. Тим паче, що через два роки — 200-річчя Кобзаря. І якщо українці не знімуть про свого генія фільму, вартого ХХI століття, то гріш нам ціна.
Є думка зробити з «історії одного доносу» багатосерійний фільм, інші наполягають на кіноформаті. До мене після захисту сценарію підходили люди й пропонували написати п’єсу. інші радять видати художню книжку. Словом, «Історія одного доносу» у щось таки виллється. А у що — побачимо за два роки.
До речі
Перший німий фільм про Шевченка-поета, якого зіграв
Амвросій Бучма, «зробив касу» вже у 20-х роках. У другій екранізації в 50-х молодий Сергій Бондарчук втілив образ Шевченка-борця. У фільмі часів хрущовської відлиги у ролі поета дебютував Іван Миколайчук. Той образ надихав українських дисидентів. Окрім цих фільмів, котрі стали найвідомішими, образ Шевченка був присутній ще в художніх кінострічках «Сторінка життя» 1964-го, серіалі «Тарас Шевченко. Заповіт» і фільмах «Поет і княжна» 1999-го та «Братство» 2005 років.