Мешканки будинку гуляють надворі недовго - побоюються застуди. Зате черниці граються снігом, як діти. Сестра Джейді народилася в Індії. Хоча в Павшині кілька років, до білого дива ніяк не звикне.
Джейді, сестра-черниця:
- Цей сніг дуже подобається! Цей сніг і бабушки. Разом живуть дуже гарно.
Двадцять бабусь живуть по двоє в кімнаті. До державного будинку не беруть стареньких, у яких є дорослі діти. Сюди - будь ласка. Вісімдесятишестирічна Марія Гладьо приїхала з Львівської області. Син узяв маму до себе. Але, не зійшовшись характерами з невісткою, старенька забажала жити окремо.
Зиновій Гладьо, житель Сваляви:
- Зразу маму я сюди не привозив - ще дали час їй подумати. Щоб, кажуть, оприділилася.
1100 гривень пенсії жінка віддає за проживання й харчування. Сина просить привозити газети, журнали й книги. Все інше, каже, тут є. У кого пенсія маленька - доплачує церковна каса.
Марія Гладьо, мешканка будинку Святої Єлизавети:
- Вони нас гарно кормлять, перуть, миють нас. Чистять - бачите, чисто у нас, правда, чисто. То стоїть того!
Ініціював створення дому патер Йозеф. 17 років тому він приїхав у Закарпаття з Німеччини, щоб служити в храмах трьох німецьких сіл. Відремонтував приміщення колишнього дитсадка, яке місцева влада збиралася знести.
Йозеф Трунк, католицький священик:
- Я сказав: якщо можна, я беру це. Тоді велика німецька організація, вони привезли цілий будинок. Вісімнадцятьма великими каміонами цей будинок вони привезли до нас.
Разом з будинком милосердя відкрили й монастир ордена Святого Йосипа. За двадцятьма літніми жінками доглядають семеро черниць. Настоятелька монастиря родом з Індії. Все необхідне купує на мукачівському ринку й допомагає в приготуванні наїдків.
Сестра Ліді, настоятелька монастиря:
- Я в Мукачеві закончила курси кухарки. Тому я знаю почти все украинские готовить. Я печу багато, и борщ варю, и вареники, и пельмени.
А за духовною поживою йдуть до каплиці. Отець Йозеф двічі на тиждень проводить служби українською мовою. Співати церковних пісень щоразу разом з черницями йде й пані Надія. Попри поважний вік у неї високий, сильний голос.
Надія Матьковська, мешканка будинку Святої Єлизавети:
- Мені више 90. І 20 можна вкрасти, коли співаю.
Колишня вчителька із гірського закарпатського села прикута до ліжка. Вона під постійним наглядом сестер. Ті купують їй необхідні ліки. При потребі привозять лікаря. 3-го березня пані Гелені виповнилось 87 років.
Гелена Майнгаст, мешканка будинку Святої Єлизавети:
- У мене нікого нема, я - одинока. У нас було 10 чоловік, сім'я, всі повмирали, я осталася найменша.
Цей дім у селі називають "домом нерозбитих сердець" і обителлю довгожителів. За п'ять років його існування тільки четверо мешканок померли. Хоча всім вже добряче за 80-т. І здоров'я жінок далеко не найкраще.
Христина, сестра-черниця:
- Є люди тут, які не мають своїх рук, не мають ніг, є паралізованими, є сліпими, не мають очей. І це неймовірно приємно бути для них і руками, і ногами, і очима. І це приносить нам велике задоволення.
Охочих потрапити сюди багато. Взяти всіх поки що немає можливості. Місць стане більше після облаштувань кімнати на другому поверсі. Нині в Закарпатті під егідою релігійних громад діють п'ять будинків для літніх людей.
