Спочатку жінка розповіла цікаву лекцію про слов'янські обрядові ляльки, а потім від слів перейшла до справи, показавши майстер-клас з виготовлення трьох видів народної текстильної ляльки.
Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг, одна із найдревніших іграшок і сакральних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Розрізняють мотані і вузлові ляльки. Виготовляють їх, як правило, жінки. Матеріал різноманітний – трава, солома, дерево, камінь, глина, шкіра, тканина, нитки, волосся.
Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя (хрест є символом Сонця, життя і нових починань). Ці обереги виготовляли на різні потреби: на щасливу долю, аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій... І називали їх по-різному: «желанница» або «берегиня» (вважалося, що така лялька, сприяє виконанню бажань), «зернушка» – на добрий урожай, «сонниця» – щоб сон був міцним і здоровим, «долюшка» – молодій нареченій на щасливе подружнє життя і т.д.
При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Вона не шиється, а виключно мотається. Звідси і назва – МОТАНКА. Найважливіший момент процесу її створення – це виготовлення голови. Майстриня змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності, і покриває її тканиною. Потім голівка обмотується ниткою. Обов’язково лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.
У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою, відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. А ще народна мудрість говорить: «Хто в ляльки на грає, той щастя не знає». Тож всі присутні (як можна здогадатися – жіночого роду від школярки до пенсіонерки) взялися задобрювати свою долю. Кожен виготовив по три ляльки: «желанницу», щоб збулося заповітне бажання, «десятиручку», щоб справлятися з усіма хатніми справами, і ляльку-немовля на продовження роду.
Свято вдалося на славу: багато цікавого і корисного довідалися гості, що з’їхалися до Чинадієва з різних куточків Закарпаття (Мукачево, Ужгород, Іршава). От тільки закарпатська традиція – не працювати пасажирським перевізникам у святковий день, що склалася із мовчазного дозводу влади, – зіпсувала весь святковий настрій. Водії маршрутних автобусів не вперше скоротили свій робочий день і добратися своїх домівок виявилося не так вже і легко. Сподіваємося в майбутньому організатори таких цікавих акцій врахують цей «нюанс», а місцева влада нарешті наведе порядок із перевізниками.
