Концертну програму двох львівських груп «Годо» й «Infarct Focus», до яких приєдналися «The Symbioz» із Ужгорода та «Derrida»із Фінляндії рекламували під гаслом «Музика проти расизму»(лого – графічне зображення чорно-білої долоні). Афіша привертала увагу симпатичним іграшковим героєм мультиплікаційного фільму. Миролюбний Чебурашка …із закривавленою сокирою не натякав ні на що інше, аніж на те, що в програмі окрім важкої музики звучатимуть композиції на теми саундтреків до анімаційних серіалів, популярних у всьому світі.
Власне музикою до таких мультфільмів, як «Південний парк» та «Злюки-бобри» й розпочався концерт виступом групи «Infarct Focus», яку змінили ужгородські гості, причому гітаристові «The Symbioz» довелося замінити …вокаліста, який захворів.
Швидкі й важкі (в сенсі музики) фіни своїм метал-твістом спростували загальний стереотип сприйняття їхньої національної особливості. Четверо «гарячих» фінських хлопців так жваво виконували панк- і хард-кор, що публіка, яка напливом заповнила «Ляльку», повертаючись не вельми задоволеною із концерту «Арії» в цирку, не приховувала щирого захоплення: «Лялькова» пропозиція «Музики проти расизму» їй сподобалася більше, ніж зіркова легенда російського року. Парадокс цієї ситуації в тому, що афіші у Львові рекламували «Арію» плакатом із зображенням музикантів із свастиковим татуюванням та такими ж медальйонами. Однак символи символами, а музика – музикою. І слухачі зробили свій вибір неупереджено.
Завершила концертні виступи група «Годо», яка грала музику останніх двох років, де переважають електронні композиції, і це дало змогу логічно перевести вечірку в формат електронної дискотеки. «Звиняйте, що без бійки», міг сказати арт-директор кафе-клубу «Лялька« Сергій Каленюк, але йому вистачало іншого клопоту: вже вкотре він міг переконатися, яким недосконалим є технічне оснащення сцени. Клубу вже давно слід задуматися над заміною звукової апаратури на більш якісну. Наприклад, під час учорашнього концерту музикантам довелося під’єднуватися не до геть нездалих комбіків, а впрост у лінію. Так само не відомо, якої якості був би цей концерт, коли б на сцені стояли розбиті й виведені з робочого стану ляльківські барабани, а не добра фінська установка, на якій «Derrida» дозволила грати і львів’янам і ужгородцям.
Відсутність нормального звукового й музичного обладнання в «Ляльці» давно відзначали багато із тих музикантів, яким доводилося тут концертувати й які водночас були задоволені клубною атмосферою в цьому арт-кафе. Залишаючись невирішеною, ця проблема «намбе ван» сцени в «Ляльці» не додаватиме до її іміджу позитиву й прикро позначатиметься на якості її музичних пропозицій.
23 травня 2007р.
Теги: