Шевченківська премія з літератури: скандалу не буде?

Лауреатами Шевченківської премії з літератури стали Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-2010 роки («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», представлений від Держтелерадіо України) і Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» (представлений на здобуття премії Асоціацією українських письменників).
 
Цьогорічні лауреати цілком заслужили Шевченківську премію з літератури, говорить книжковий аналітик Костянтин Родик. Адже, наприклад, Володимир Рутківський лише за минулий рік здобув три престижні літературні відзнаки – «Книжку року» та перемогу в конкурсах «Бі-Бі-Сі» та «Літакценту». Не дивує критика й те, що Шевченківську премію присудили дитячій трилогії.
 
«А чому підліткова література мусить носити якесь неповноцінне тавро? Жуль Верн, Стівенсон, Керролл, Селінджер – це все люди з канону серйозної літератури. Так само і з Рутківським. Як на мене, це був претендент номер один. І Мідянка не псує цієї компанії. Серед нинішніх поетів, які ще не мають Шевченківської премії, це номер один. (Ну, можливо, ще поезія Забужко. Але її ніхто не висував, книжка щойно вийшла)», – зауважив Костянтин Родик.
 
«Універсальні автори»
 
Шевченківську премію у 260 тисяч гривень видає держава, і частково – за лояльність до неї ж, говорить поет і політолог Володимир Цибулько. Але цього разу він не має претензій до оголошених переможців.
 
«Премії з радянським бекграундом трошки мають ідеологічний душок. Нові лауреати ніби несуть відповідальність за ідеологічні маневри попередників. Це має присмак лояльності до не гарантовано демократичного режиму, – каже він. – Але цього року в галузі літератури проголосували за універсальних авторів. Будуть мінятися політичні моди, політичні епохи, політичні лідери, а ці автори залишаться як скарб українців».
 
«Нарікань і претензій ці автори не викличуть»
 
Письменник Михайло Слабошпицький, який був членом Шевченківського комітету до літа 2010-го, коли Президент Янукович своїм указом істотно змінив склад комітету, говорить, що дуже часто до короткого списку Шевченківської премії входять «безнадійні аутсайдери». Однак цього року, за його словами, було не так.
 
«Невдоволені завжди є, кожне присудження Нобелівської премії – це скандал. Але книжка Рутківського – дуже добре написаний твір, хай це не епохальна подія, але таких книжок, так написаних, у нас немає. Те саме можна сказати і про Мідянку. Хоча щодо його поезії йдуть дискусії, дехто просить, щоб його вірші переклали сучасною літературною мовою. Бо він пише частково русинською мовою, з мадяризмами… Але це питання смаку, Лорка теж писав андалузьким діалектом», – зазначив Слабошпицький.
 
Сам поет Петро Мідянка в коментарі Радіо Свобода зауважив, що на його думку, діалекти лише розширюють літературну мову. А також пояснив назву своєї збірки «Луйтра в небо».
 
«Луйтра – це драбина. Я в збірці зачіпаю закарпатські теми, рідної землі. Але разом із тим і загальнолюдські. Це діалектний ресурс української мови, і вона поповнюється за той рахунок. Я не думаю, що вона лише наддніпрянським чи східноукраїнським діалектом обмежується. Карпатські діалекти мають повноправне входження в реєстр літературної мови української, і я думаю, що це не збіднює літературну українську мову», – зауважив поет.

Теги: Мідянка, Рутківський, Шевченківська премія

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати