Граф Муржа: Російський Паганіні родом із Закарпаття

Починаючи розмову, співбесідник передусім розвінчує ореол романтики довкола свого незвичного аристократичного імені: «Офіційно мене звати Граф. Таке ім'я мені дав батько. Він був упевнений – ім'я легко запам'ятовуватиметься. І не помилився. Але в повсякденному житті подібним чином звертатися до людини не прийнято і незручно. Тому у спілкуванні я просто Шон. Це зменшувальне від угорського імені Шандор». Знову ж таки батько – тактовно, непомітно, граючи ще в трирічному віці підвів Шона до думки: мовляв, непогано було би взяти в руки скрипку.

Іще навчаючись у школі, Шон став призером і переможцем двох міжнародних конкурсів: імені Ніколо Паганіні в Генуї та імені Жозеф Віани да Мотта в Ліссабоні. Не багатьом у доволі юному віці дістається така слава і далеко не всі витримують звалений на них тягар статусу «зірки». Але Муржа віднісся до надзвичайного успіху спокійно. «Коли я поїхав до Генуї, мені було 16 років. Я приїхав просто пограти, подивитись на людей, як то кажуть, отримати задоволення від того, що відбувається. Жодних труднощів, хвилювань не відчував».

У тому, що саме скрипка стала для нього долею, безмірною любов'ю і покликанням, переконало стажування у Королівській академії музики в Лондоні, яку Шон закінчив з відзнакою. А також перемоги в конкурсах, самі назви і географія яких викликають благоговійний трепет: міжнародні конкурси імені Петра Чайковського в Москві, імені Жака Тібо в Парижі, імені Пабло Сарасате в Памплоні, імені Родольфо Ліпіцера в Італії і конкурс UNISА в ПАР. Чи потрібно говорити про те, що перелік знаменитих музикантів, диригентів, оркестрів і сценічних майданчиків, на яких виступав Граф Муржа, настільки великий, що перерахувати всі одначе було би неможливо. При цьому скрипаль підкреслює:»Найкраще почуваюся у Франції. Я добре знайомий з французьким репертуаром. З дитинства часто бував у цій країні і полюбив її». Ця любов,до речі, взаємна: у 2000 році Муржа зробив для французької фірми HARMONIA MUNDI запис творів Равеля, Шнітке, Шимановського і отримав вищу нагороду «Шок» журналу «Le Monde de la musique». За нею не забарилися ще дві, не менш престижні нагороди: для тої ж фірми Шон записав диск із творів Шимановського і Стравінського, який отримав головні призи журналів «Репертуар» і «Класика».

Напевно, для будь-якого музиканта інструмент, на якому він грає, - жива, одухотворена істота, яка потребує уваги, догляду, любові, самовіддачі, і, можливо, самозречення. «Я грав на різних скрипках. На скрипці Паганіні також. Цей інструмент енергетично сильніший за багатьох скрипалів. Для мене скрипка – дівчина. З нею потрібно дуже м'яко, делікатно обходитись. Тоді вона відповідає взаємністю. На скрипку не можна злитися. Вона все відчуває. Не так давно я придбав у Нью-Йорку скрипку Лоренцо Старіоні, учня Страдіварі. І буду ще чимало років сплачувати за неї гроші. Але це вже той інструмент, який буде зі мною надовго».

Безсмертна краса творів великих композиторів і в'януча за день легковажна попса. Як ставиться до цього протиборства музикант, чий вибір – не просто класика, але твори, для розуміння, а тим паче для виконання яких потрібна висока внутрішня культура.

«Я би дуже хотів, щоби культура і мистецтво, в тому числі класична музика, знаходили більшу підтримку з боку держави. Це надто важливо. У Парижі, до прикладу, є фонд імені Равеля, який виплачує студентам-музикантам стипендію, а самим кращим і талановитим, надає житло. І вони беруть участь у спеціальних конкурсах, щоб мати можливість проживати в Парижі. Поп-музика такої підтримки не потребує. Вона й без того звучить повсюди. І на цьому заробляються великі гроші. Класику ж ніхто не рекламує, але вона, як загальна освіта, як література й історія, необхідна людині для її становлення...»

Глядачі і критики на рідкість одностайні в оцінці гри музиканта: «Такі концерти скрипки – свято душі. Ми багато працюємо, в нашому житті море проблем, але трепетний звук скрипки – це можливість піднятися над повсякденністю, шанс почути звуки, що йдуть із всесвіту. Муржа грає , ніби дихає – вільно, легко і виразно».

Деякі дані з біографії та музичної кар'єри Графа Муржі: народився 5 грудня 1973 року у селищі Вилок, Виноградівського району в сім'ї музиканта Шандора Муржі. Музикою під керівництвом батька почав займатися з трьох років. Відтак протягом двох років його педагогом був професор Уральської державної консерваторії Вольф Усминський (Свердловськ). У 1982 році вступив на навчання в Центральну музичну школу при Московській консерваторії імені П.Чайковського в клас професора Ірини Бочкової.

Закінчив Московську консерваторію (1997 рік). У той же період закінчив аспірантуру в Королівській академії музики в Лондоні.

З 1990 року регулярно дає сольні концерти і виступає з симфонічними оркестрами Росії й Європи в найпрестижніших залах світу ( Великім і Малім залах Московської консерваторії, Концертному залі імені П.І. Чайковського, Залі Гаво, Театрі де ла Віль і Павільоні Арсеналу в Парижі, амстердамському Концертгебау, Палаці мистецтв у Брюсселі, концертному залі в Ла-Шо-Де-Фон (Швейцарія), Академії Ліста в Будапешті і Казальс-хол в Токіо.

Записпав три диски для фірми Harmonia Mundi, неодноразово співробітничав з Alpha, Integral, Naxos, Chant du Monde, Classical Records.

Значну частину гастрольних концертів грає з постійним партнером Наталією Гусь (фортепіано).

Музикант проводить активну викладацьку роботу в московській консерваторії. Майстер-класи скрипаля продять у Великобританії і Франції, Росії, Швейцарії, Бельгії, Нідерландах. З 2005 року постійно запрошується в журі престижних міжнародних і російських конкурсів.

Два роки тому завоював медаль і гран-прі на престижному конкурсі скрипачів Violin Masters в Монте-Карло.

Теги: скрипка, скрипаль, Росія

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати